Флорентійська художня школа

Флорентійська художня школа — відома художня школа в Тоскані. Мала значний вплив на художній процес в Італії і в Нідерландах, особливо в добу Пізнього середньовіччя та Кватроченто. Флорентійська художня школа помітно впливала на розвиток такого ренесансного центру як папський Рим. Кризовий стан мистецтва в першій третині 16 ст., народження і зміцнення маньєризму в Італії сприяв формуванню в місті Флоренція власного центру маньєризму. Але місто втратило художню ініціативу і перетворилось на другорядний мистецький центр і не дало жодного значного обдарування в добу бароко. В 17 ст. тепер вже Флоренція підживлює мистецьке життя запрошенням митців з інших художніх шкіл і підживлюється їх знахідками. Художня школа остаточно занепала в 17 ст.

Арнольфо ді Камбіо. Вежа Арнольфо з триколором Італії. Палаццо Веккіо, Флоренція.

Доменіко Гірляндайо, фрагмент картини «Поклоніння волхвів» з автопортретом.

Засновником флорентійської художньої школи вважають Джотто. Послідовники Джотто сприйняли лише зовнішні ознаки мистецтва Джотто. Але творчі знахідки митця не пропали, а отримали розвиток в мистецтві флорентійських митців наступних століть, серед них були Паоло Учелло, Мазаччо та сам Мікеланджело Буонарроті. Представники школи реформували як мистецтво Флоренції, так і самої Італії доби відродження, зробивши унікальний внесок в архітектуру, інженерну справу, садово-паркове мистецтво, скульптуру і живопис.

Флорентійська художня школа доби відродження відрізнялась експериментальним характером та надзвичайною увагою до напружених інтелектуальних пошуків ( творчість Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Рафаеля Санті флорентійського періоду ). Також підняла на значну висоту культуру малюнка. Згодом передала ці традиції римській художній школі. Але митцям Флоренції бракувало колористичних здібностей та уваги до проблем колориту в живопису ( на відміну від венеціанської школи чи шкіл півночі Італії).