Галофантрин
Галофантрин — синтетичний антипротозойний препарат для перорального застосування. Галофантрин розроблений та досліджувався у Стенфордському міжнародному дослідницькому інституті в США між 1965 та 1975 роками дослідницькою групою під керівництвом Вільяма Колвелла.[1]
 | |
| Систематична назва (IUPAC) | |
| 3-dibutylamino-1-[1,3-dichloro-6-(trifluoromethyl) phenanthren-9-yl]-propan-1-ol | |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | |
| Код ATC | P01 |
| PubChem | |
| DrugBank | |
| Хімічні дані | |
| Формула | C26H30Cl2F3NO |
| Мол. маса | 500,423 г/моль |
| SMILES | & |
| Фармакокінетичні дані | |
| Біодоступність | НД(варіаб.) |
| Метаболізм | гепатичний |
| Період напіврозпаду | 1-2 доби |
| Виділення | фекалії |
| Терапевтичні застереження | |
| Кат. вагітності |
? |
| Лег. статус | |
| Використання | перорально |
Фармакологічні властивості
Галофантрин — синтетичний антипротозойний препарат, що є похідним фенантрену, для прийому всередину. Механізм дії препарату точно не встановлений. До галофантрину чутливими є малярійні плазмодії видів Plasmodium falciparum та Plasmodium vivax, але препарат не впливає на екзоеритроцитарні форми збудника та на гамонти.
Фармакодинаміка
Галофантрин швидко, але погано всмоктується в шлунково-кишковому тракті. Біодоступність препарату значно варіює у різних людей, але значно зростає при прийомі з жирною їжею.[2] Максимальна концентрація галофантрину в крові досягається протягом 3—5 годин. Препарат добре розподіляється у тканинах та рідинах організму. На відміну від інших протималярійних препаратів не накопичується в еритроцитах.[3] Галофрантин проникає через гематоенцефалічний бар'єр. Препарат проходить через плацентарний бар'єр та виділяється в грудне молоко. Галофантрин частково метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту. Виводиться препарат з організму переважно з калом. Період напіввиведення препарату складає 1—2 доби, активного метаболіту — від 3 до 5 діб, цей час не змінюється при печінковій та нирковій недостатності.
Показання до застосування
Галофантрин застосовується при еритроцитарних формах малярії, викликаних Plasmodium vivax та Plasmodium falciparum, у тому числі при церебральній формі, при резистентності до хлорохіну та інших препаратів.
Побічна дія
При застосуванні галофантрину часто спостерігаються наступні побічні ефекти: болі в животі, нудота, блювання, запор, діарея, висипання на шкірі, свербіж шкіри, головний біль, судоми, загальмованість, загальна слабість, артралгії, біль в грудях, гіпотензія, набряк легень, почащення сечовиділення. Але при дослідженнях було показано, що галофантрин має кардіотоксичний ефект навіть при прийомі в стандартних дозах. При застосуванні препарату можливе подовження інтервалу QT на ЕКГ та розвиток важких, часто смертельних аритмій по типу torsades de pointes.[4]
Протипокази
Галофантрин протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при вагітності, дітям до 1 року, при захворюваннях серця із подовженням інтервалу QT. Препарат не призначається разом із хініном або мефлохіном та антиаритмічними препаратами у зв'язку із підвищеним ризиком кардіотоксичності. З обережністю застосовується при годуванні грудьми. Препарат не застосовується для профілактики малярії.
Форми випуску
Галофантрин випускається у вигляді таблеток по 0,5 г.
Примітки
- Nielson, Donald (2006). A Heritage of Innovation: SRI's First Half Century. Menlo Park, California: SRI International. с. 10–3 – 10–5. ISBN 978-0974520810. (англ.)
- http://infectos.ru/lechenie/59-galofantrin.html (рос.)
- http://www.antibiotic.ru/books/mach/mac0502.shtml (рос.)
- http://meduniver.com/Medical/farmacologia/131.html (рос.)