Гамаль Абдель Насер
Гама́ль Абде́ль На́сер[4][5][6] (араб. جمال عبد الناصر, Джамаль Абд ан-Насир; 15 січня 1918, Александрія, Єгипет — 28 вересня 1970, Каїр, Єгипет) — діяч панарабського руху, другий президент Єгипту.
Гамаль Абдель Насер араб. جمال عبد الناصر | |||
| |||
---|---|---|---|
14 листопада 1954 — 28 вересня 1970 року | |||
Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
Наступник: | Анвар Садат | ||
| |||
25 лютого — 8 березня 1954 року | |||
Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
Наступник: | Мухаммед Наґіб | ||
| |||
18 квітня 1954 — 29 вересня 1962 року | |||
Попередник: | Мухаммед Наґіб | ||
Наступник: | Алі Сабрі | ||
| |||
19 червня 1967 — 28 вересня 1970 року | |||
Попередник: | Мухаммед Сідкі Сулейман | ||
Наступник: | Махмуд Фавзі | ||
| |||
5 жовтня 1964 — 8 вересня 1970 року | |||
Попередник: | Йосип Броз Тіто | ||
Наступник: | Кеннет Каунда | ||
Народження: |
15 січня 1918[1][2][…] Александрія, Королівство Єгипет | ||
Смерть: |
28 вересня 1970[1][2][…] (52 роки) Каїр, Об'єднана Арабська Республіка[1] | ||
Поховання: | Gamal Abdel Nasser Mosqued | ||
Країна: | Єгипет[3] | ||
Релігія: | Іслам сунітського спрямування | ||
Освіта: | Єгипетська військова академія | ||
Партія: | Арабський соціалістичний союз | ||
Батько: | Абдель Насер Хусейн | ||
Мати: | Фахіма Хамад | ||
Шлюб: | Tahia Kazemd | ||
Діти: |
сини: Халід, Абдель Хакім та Абдель Хамід дочки: Хода й Мона | ||
Військова служба | |||
Звання: | полковник (бекбаші) | ||
Автограф: | |||
Нагороди: | |||
Висловлювання у Вікіцитатах |
Біографічні відомості
Народився 15 січня 1918 року в селі Бені-Мор, що біля Александрії. Батько — поштовий службовець.
Уже в 12-літньому віці брав участь в антибританській демонстрації (будучи учнем третього класу початкової школи в Александрії).
У 1935 році закінчив середню школу (El Nahda Secondary School) в Каїрі.
У 1937 році вступив з другої спроби у військове училище й закінчив його в 1938 у чині молодшого лейтенанта. Проходив службу в П'ятому ескадроні на півдні країни, згодом — в Судані.
В 1944 році одружився із Тах'є Казем (Tahia Kazem), дочкою перського торговця.
Учасник арабо-ізраїльської війни 1948—1949, був поранений. У 1949–1952 — викладач військового коледжу Генерального штабу (підполковник).
Заснував і ввійшов у керівництво таємної політичної організації «Вільні офіцери», що підготувала і здійснила в ніч на 23 липня 1952 року військовий переворот, у результаті якого був скинутий король Фарук I.
26 липня 1952 року була створена Рада революційного керівництва (РРК), офіційним главою якої був призначений Мухаммед Наґіб. Того ж дня король Фарук зрікся престолу на користь свого 7-місячного сина.
Насер став заступником голови РРК. Після тривалої боротьби за владу у квітні 1954 року Мохамед Наджиб був відсторонений від керівництва, і влада перейшла до Насера.
23 червня 1956 року в ході національного референдуму прийнята перша республіканська конституція Єгипту. Насера було вибрано виконуючим обов'язки президента.
У 1954—1956 (з невеликими перервами) — прем'єр-міністр, одночасно виконував обов'язки президента. Із червня 1956 — президент Єгипту.
З 1 лютого 1958 — президент Об'єднаної Арабської Республіки (ОАР).
З 1963 — голова партії Арабський соціалістичний союз.
Помер 28 вересня 1970 року в Каїрі внаслідок інфаркту.
Про Насера в Єгипті був знятий фільм «Насер 56» (Nasser 56, 1956).
Почесні звання, титули, нагороди
Герой Радянського Союзу
За особистою ініціативою Хрущова, який перебував з 9 по 25 травня 1964 року в Єгипті з офіційним візитом, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 травня 1964 року Насер був визнаний гідним звання Героя Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі «Золота Зірка» № 11224. Нагородженню не завадили навіть ті факти, що під час Другої світової війни Насер співпрацював з Третім рейхом (вбачаючи в ньому союзника в боротьбі з англійцями),[7][8] а у 1950-ті роки у нього радниками працювали оберштурмбанфюрер СС Отто Скорцені[9] і колишній охоронець Гітлера та засновник неонацистської партії Отто-Ернст Ремер.[10] Ця нагорода породила в СРСР цілу низку анекдотів, частівок і куплетів, в одному з яких були такі рядки:[11]
«Живе в пісках і їсть од пуза
Напівфашист, напівесер,
Герой Радянського Союзу,
Гамаль Абдель на-всіх-Насер».
Бібліографія
- 1955 — Щоденник про війну в Палестині (Arabic: يوميات الرئيس جمال عبد الناصر عن حرب فلسطين) (1955; Akher Sa'a)
Переклади українською
- 2020 — Щоденник про війну в Палестині (Завантажити)
Примітки
- Насер Гамаль Абдель // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
- LIBRIS — 2017.
- Насер, Гамаль Абдель. Велика українська енциклопедія.
- Бур'ян М. С. ЄГИПЕТ [Електронний ресурс] // Енциклопедія історії України: Т. 3: Е-Й / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2005. — 672 с.: іл.. — Режим доступу: http://www.history.org.ua/?termin=Egypet (останній перегляд: 03.02.2021)
- НАСЕР. Українська радянська енциклопедія.
- «Бездоказові ярлики — інструмент політиканів, а не істориків». Газета «Україна молода»
- «Син за батька. Головнокомандувач УПА Роман Шухевич очима Юрія Шухевича»[недоступне посилання з серпня 2019]
- «Огни святого Ульма. Главный диверсант Гитлера пытался взорвать казахстанские заводы». Газета «Экспресс К», № 106 (16254) от 15.06.2007 Архівовано 24.02.2014, у Wayback Machine. (рос.)
- «Нацизм в законе». Газета «Совершенно секретно» (рос.)
- Гамаль Абдель Насер на сайті «Герои страны» (рос.)
Література
- В. І. Головченко. Насер Гамаль Абдель // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Ю. Скороход. Насер Гамаль Абдель // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.480 ISBN 978-966-611-818-2