Гаркавий Ілля Іванович

Гаркавий Ілля Іванович (19 (31) липня 1888, Мусієнкове, Чернеччинська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія — 1 липня 1937(1937-07-01)[1], Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР) — радянський військовик, комкор (1935), член ВУЦВК, жертва сталінського Великого терору — розстріляний у 1937 році.

Ілля Іванович Гаркавий
Народження 19 (31) липня 1888
Мусієнкове, Чернеччинська волость, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть 1 липня 1937(1937-07-01)[1] (48 років)
Розстрільний полігон «Комунарка», Ленінський район, Московська область, РРФСР, СРСР
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна Російська імперія →
 СРСР
Приналежність РСЧА
Освіта Одеське військове училище
Роки служби 1914–1917
1918–1937
Член Центральний виконавчий комітет СРСР і Всеросійський центральний виконавчий комітет
Звання  Поручик
 Комкор
Командування Уральський військовий округ
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Нагороди

Біографія

Народився в українській селянській родині.

Навчався у Новомосковській учительській семінарії. Під час революційних подій 1905—1906 років організовував виступи слухачів семінарії. 1906 року кілька місяців переховувався по селах від влади[2]. Потім працював учителем.

1916 року закінчив Одеське військове училище. Під час Першої світової війни — поручник.

1917 — член полкового комітету, голова Кишинівської ради солдатських депутатів, один з організаторів Червоної гвардії у Тирасполі.

Від січня 1918 — в Червоній армії, комендант району Окремої армії Одеського військового округу.

В лютому 1918 вступив до РСДРП(б) (від березня — РКП(б)). Помічник військового керівника Воронезького губернського військового комісаріату.

У квітні-травні 1919 — в. о. начальника штабу 9-ї армії[3].

У липні-серпні 1919 — начальник штабу 45-ї стрілецької дивізії, під час Південного походу частин Дванадцятої армії — в. о. начальника 45-ї дивізії (серпень-жовтень 1919), від жовтня 1919 до квітня 1921 — начальник штабу цієї дивізії.

Брав участь у боях проти військ Директорії, Денікінців, а також у Польсько-радянській війні

Член Всеросійського ЦВК і ЦВК СРСР.

Після громадянської війни на керівних військових посадах: з 1921 по 1924 рік був начальником штабу військ України і Криму, згодом стрілецької дивізії, замом члена РВР Кавказького військового округу, начальником гарнізону Києва, помічником командувача військами Київського військового округу. Командував стрілецькою дивізією, а з липня 1924 року — стрілецьким корпусом.

З 1928 по 1930 рік начальник командного управління Головного управління РСЧА.

З 1930 року комкор 14-о стрілецького корпусу.

У 1931—1935 роки помічник, пізніше заступник командувача Ленінградського військового округу.

Від 1935 року командувач військами Уральського військового округу і член Військової ради при наркомі оборони СРСР.

Заарештований 11 березня 1937, смертний вирок винесено 1 липня 1937. Того ж дня страчений.

Реабілітований 12 грудня 1956 року.

Мав дружину Емілію Лазарівну (ур. Ортенберг, 1895-1944/45), ув'язнену як дружина ворога народу. За спогадами племінника Петра Якіра, Емілію Гаркаву кинуто на Біломорсько-Балтійський канал, а з початком війни - відправлено з великим жіночим етапом на станцію Долинка, в Карагандинські табори, де вона й померла 1945 року, за місяць до звільнення.

Подружжя Гаркавих мало двох дітей. Молодший син Володимир (1926-1945) перебував до війни в дитячому будинку. Загинув 23 березня 1945 року на фронті. Про старшу дитину нічого невідомо.

Нагороди
  • орден Червоного Прапора (1928).

Примітки
  1. Гарькавый Илья Иванович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. Інформаційний портал районного відділу освіти Магдалинівського району Дніпропетровської області.
  3. http://myfront.in.ua/biografiya/g/garkavyj-ilya-ivanovich.html

Джерела
  • Українська Радянська Енциклопедія. Том 2. Видання друге . — Київ: 1979  — стор. 483
  • Советская Военная Энциклопедия. Том 2 . — Москва: Военное издательство Министерства обороны СССР, 1976  — стор. 481
  • Победа Советской власти в Молдавии. М., 1978; Сувениров О. Ф. Трагедия РККА: 1937—1938. М., 1998.
  • Щусь О. Й. Гаркавий Ілля Іванович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 54. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
  • БСЭ. Третье издание. Т.6, Газлифт — Гоголево.— М.: Изд-во «Советская энциклопедия», 1971.— С. 136.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.