Гармата MK 108

30x90RB боєприпас, який використовували у гарматі MK 108

Вид збоку MK 108

Гармата використовувала спеціально розроблені 30×90RB мм боєприпаси—30 мм калібр, 90 мм довжина гільзи, фланцева, зі зменшеним фланцем. На відміну від набоїв іншої зброї, де використовувалися латунні гільзи, гільзи для MK 108 були сталеві. Було розроблено кілька типів боєприпасів, в тому числі практичні, бронебійні, осколково-фугасні та запалювальні. Але у бою загалом використовували лише два типи боєприпасів: Minengeschoß ("мінні-снаряди") та осколково-фугасні запалювальні. Снаряди Minengeschoß були зроблені з витяжної сталі (так само як і латунні гільзи) замість фрезерування, як це робилося зі звичайними снарядами. У результаті отримували снаряд з тонкими, але міцними стінками, що давало можливість збільшити об'єм вибухівки або запалювального заряду.

Гармата виявилася відносно легкою, ефективною, надійною, компактною і легкою у виробництві через свою просту конструкцію—80% зброї було зроблено з штампованих частин і кількість рухливих частин було зведено до мінімуму завдяки використанню вільного затвору. MK 108 була оптимізована для високих темпів стрільби за рахунок балістичних характеристик.

Легкість у обслуговуванні та компактний розмір, разом з малою вагою та електричним запалом найкраще підходили для встановлення на літаки. За характерний важкий звук та великий темп вогню серед союзних екіпажів літаків гармата отримала прізвисько "пневматичний молот", боялися її руйнівного вогню.^{[джерело?]}

Зазвичай у автоматичній зброї використовували механізми з газовою віддачею або з затримкою відбою гвинтівкових калібрів і більше, через те, що тиск у каморі у такій зброї дуже високий. Крім того, якщо використовуються прості системи з вільним затвором (де затвор жорстко не зчіплюється зі стволом), затвор вдкотувався і відкривався за рахунок високого тиску у каморі, що викликало ушкодження зброї та викидало гільзи (для більш детальної інформації див. статтю вільний затвор). Щоб уникнути цього у простих вільних затворах використовують низькоімпульсні набої або дуже важкий затвор.

В удосконаленій конструкції вільного затвора з запаленням капсуля (ВЗЗК), таких як MK 108, таку проблему вирішено завдяки довшій каморі, що дозволяє пройти набою у камору на малій відстані від лиця затвора. При натисканні спускового гачка, затвор рухався вперед шляхом розширення буферної пружини. Він досилав снаряд, але замість того щоб опиратися на лице казенника, він рухається за гільзою на короткій відстані від камори. Гільза була зі зменшеним фланцем, такого розміру, що кіготь екстрактора міг підчепити фланець і все ще поміщався у камору. Запалювання капсуля синхронізувалося так, що затвор все ще рухався вперед у той час як заряд вже підпалювався. Гази які розширювалися після пострілу зупиняли рух затвора вперед, розпочинаючи зворотній рух, штовхаючи його від камори, викидаючи гільзу набою, який, при русі затвора назад, ударяє по ежектору, викидаючи її з механізму. Важкий затвор продовжував рух назад, стискаючи буферну пружину, яка при розширенні, штовхала затвор вперед, досилаючи новий снаряд до камори з магазину (або зі стрічки) заряджаючи гармату. Цей цикл продовжувався до тих пір поки натискають на спусковий гачок. До того як це процес повторювався, снаряд покидав ствол, що дозволяло пороховим газа покинути ствол, зменшуючи тиск у каморі до безпечного рівня.

Така конструкція дозволяє мати високий темп вогню та легший затвор ніж простих вільних затворів, але довжина і швидкість пересування затвора у межах затвору обмежені тертям яке виникає при русі, яке виникає через високий тиск газів. Щоб уникнути цих обмежень, потрібен дуже важкий затвор або короткий ствол. Розробники MK 108 надали перевагу короткому стволу. У системі ВЗЗК цикл починається з відкриття затвора, що усуває потребу у синхронізації автоматичної гармати з пропелером літака.

• Цикл роботи затвору гармати MK 108
• 
• 

• Цикл заряджання гармати MK 108
• 
•