Генрі Сігрейв

Ге́нрі Сі́грейв (англ. Sir Henry O'Neil de Hane Segrave; 22 вересня 1896, Балтимор, Меріленд, Сполучені Штати Америки 13 червня 1930, Віндемір, Камбрія, Велика Британія) — британський автогонщик, володар світових рекордів швидкості. Виборював три рекорди швидкості на суші і один рекорд на воді. Перша людина, що володіла рекордами для обох стихій одночасно. Також він був першим, хто перевищив швидкість 200 миль за годину на суші. Загинув у 1930 році в результаті аварії одразу ж після встановлення чергового свого рекорду. На його честь засновано Приз Сігрейва.

Генрі Сігрейв
Народився 22 вересня 1896(1896-09-22)[1][2]
Балтимор, Меріленд, США
Помер 13 червня 1930(1930-06-13)[1][2] (33 роки)
Віндемір, Камбрія, Англія, Велика Британія
·дорожньо-транспортна пригода
Країна  Велика Британія
Діяльність автогонщик, офіцер
Alma mater Ітонський коледж і Королівський військовий коледж у Сандгерсті
Знання мов англійська
Учасник Перша світова війна
Нагороди
IMDb ID 10176150

Біографія

Мати Сігрейва була американкою, а батько — ірландцем. Він виріс в Ірландії й відвідував Ітонський коледж.

Перша світова війна

У 1914 році пішов на службу у Йоркширський королівський полк. Із січня 1916 року служив у Королівському льотному корпусі льотчиком-винищувачем. У 1915 і 1916 роках зазнавав поранень. Після війни у 1919 році перейшов в адміністративний відділ Королівських військово-повітряних сил, але незабаром змушений був покинути службу за станом здоров'я через наслідки бойових поранень.

Автоспорт

Сігрейв на Гран-прі Франції 1922 року у Страсбурзі.

Незабаром після закінчення війни Сігрейв почав брати участь у змаганнях в автоспорті. У 1921 році він виграв свою першу гонку на великі відстані, що пройшла у Великій Британії. 200-мильна гонка для автомобілів з об'ємом двигуна 1500 см³ відбулась у Бруклендсі (Суррей). Сігрейв виграв гонку на автомобілі Talbot, виробництва фірми «Darracq»[3][4]. У 1922 році він був змушений перервати свою участь у Гран-прі Франції через отримані хімічні опіки[5]. У 1923 році він виграв Гран-прі Франції на автомобілі фірми «Sunbeam Motor Car Company» і став першим британцем, що виграв перегони на британському автомобілі. У 1924 році Сігрейв виграв перегони Гран-прі Сан-Себастьяна (Іспанія), а наступного року взяв участь у перегонах 24 години Ле-Мана[6]. Після наступної перемоги у гонці у Мірамасі (Франція) він перестав брати участь у перегонах, зосередившись на встановленні рекордів швидкості.

Авіаконструктор

В кінці 1920-х років, коли у Сігрейва відновився інтерес до польотів, він розробив літак для розкішного туризму. Прототип, відомий під назвою Blackburn Segrave, був дерев'яним монопланом з двома двигунами. Перший політ на ньому було здійснено 28 травня 1930 року. Але доведення літака було через місяць відкладено через загибель конструктора. Згодом були побудовані три екземпляри цього літака з металу[7].

Рекорди швидкості

На суходолі

Автомобіль «Golden Arrow» Генрі Сігрейва у Національному автомобільному музеї в Б'юлі

16 березня 1926 року Сігрейв встановив свій перший рекорд швидкості на суходолі 152,33 милі за годину (245,15 км/год) на автомобілі Sunbeam Tiger з 4-літровим двигуном на пляжі поблизу Ейнсдейл в Саутпорті (Англія). Рекорд було побито місяць по тому Дж. Г. Перрі-Томасом на виготовленому на замовлення автомобілі Babs з V-подібним двигуном об'ємом 27 літрів потужністю 450 к. с.

Через рік він став першою людиною, що подолала рубіж 200 миль за годину (320 км/год). 29 березня 1927 року на трасі Daytona Beach and Road Course на автомобілі Sunbeam 1000 hp він досягнув швидкості 203,79 милі за годину (327,97 км/год).

11 березні 1929 року він встановив останній свій рекорд швидкості на суходолі, і знову на Daytona Beach and Road Course. На новому автомобілі «Golden Arrow», створеному для нього Джеком Ірвінгом, він досягнув швидкості 231,45 милі за годину (372,48 км/год).

Після того як Сігрейв 13 березня того ж року став очевидцем загибелі американського гонщика Лі Байбла на Ормонд-Біч (Флорида), він більше не пробував встановлювати рекорди швидкості на суші. Пробіг автомобіля «Golden Arrow», що більше ніколи не використовувався, становив 18,74 miles (30,16 km). В даний час цей автомобіль, поряд з іншими автомобілями Сігрейва Sunbeam 350 hp і Sunbeam 1000 hp, демонструється у Національному автомобільному музеї в Б'юлі.

У 90-у річницю встановлення Сігрейвом першого рекорду у березні 2016 року його Sunbeam 1000 hp було привезено на пляж Ейнсдейл, де цей рекорд був встановлений[8].

На воді

Сігрейв на борту Miss Alacrity (1929)

У Сігрейва був катер Miss England I, побудований у 1928 році з метою виграти Harmsworth Trophy, змагання, засноване Гарфілдом Вудом. Створена Вудом серія катерів Miss America, оснащених потужними авіаційними двигунами, зробила його володарем цілої серії рекордів і першою людиною, яка досягнула на воді швидкості понад 100 миль за годину (160 км/год). Хоча Сігрейв вже використовував авіаційні двигуни для декількох своїх рекордових автомобілів, на Miss England I стояв звичайний двигун Napier Lion. Сігрейв вважав, що рекордних швидкостей вдасться досягти за рахунок легкого корпусу катера. Гарфілд Вуд, поряд з іншими американськими конструкторами, вважав, що конструкція катера Сігрейва є недостатньо міцна для високих швидкостей. Вуд пропонував Сігрейву свою допомогу у проектуванні гвинта і керма.

Після встановлення рекорду швидкості на суші у 1929 році, Сігрейв негайно виїхав до Маямі для участі в перегонах на катерах. Сігрейв виграв перегони перемігши Гарфілда Вуда. Це була перша поразка американця за дев'ять років. Сігрейв повернувся до Британії і за свої численні досягнення був посвячений у лицарі.

Загибель

У п'ятницю 13 червня 1930 року на озері Віндемір Сігрейв на катері Miss England II встановив новий рекорд швидкості 98,76 миль за годину (158,94 км / год, середня швидкість в двох заїздах). Однак під час третього заїзду катер перекинувся на повній швидкості. Головний інженер Віктор Геллівелл загинув у момент катастрофи. Механіка Майкла «Джека» Віллкокса викинуло з катера і він отримав перелом руки. Сігрейв, що втратив свідомість в результаті аварії, на мить прийшов до тями і запитав про долю своїх товаришів. Щойно, як йому повідомили про побиття рекорду швидкості, він помер від крововиливу в легені[9]. Поблизу місця аварії була виявлена велика гілка, але точна причина аварії так і не була встановлена. Було висловлено думку, що причиною міг стати занадто легкий корпус катера.

Ірландський рекордсмен Кай Дон на катері Miss England II у подальшому встановив ще два рекорди швидкості на воді.

Пам'ять

У 1930 році було засновано Приз Сігрейва для нагородження британців, що продемонстрували видатні досягнення у галузі транспорту на суші, у повітрі чи на воді. Приз було засновано Королівським автомобільним клубом. Цим призом нагороджувались серед інших, Малколм Кемпбелл (1932), Стірлінг Мосс (1957), Річард Нобль (1983), Льюїс Гамільтон (2007), Джон Сертіс (2013).

Примітки

  1. Encyclopædia Britannica
  2. Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. Segrave Triumphs at Brooklands. Manchester Guardian. 24 жовтня 1921. с. Page 3.
  4. Brooklands 200-mile Race Result. The Times of India. 16 листопада 1921. с. 4.
  5. H O D (1928) The Lure of Speed, P. 121—122
  6. Henry Segrave (GB) — All Results — Racing Sports Cars
  7. Jackson, A.J. British Civil Aircraft since 1919. — London : Putnam, 1974. — ISBN 0-370-10014-X.
  8. Sunbeam car driven by Sir Henry Segrave returns to Southport. BBC News. 16 березня 2016.
  9. «Boat Speeds More Than a Hundred Miles An Hour» Popular Mechanics, April 1931, p. 534

Джерела

  • Henry Segrave. The Lure of Speed. — 1928.

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.