Географія Латвії

Назва країни Латвія (латис. Latvija) походить від назви регіону Латгалія, спочатку Lettigalli. Корінь let- пов'язаний з декількома балтійськими гідронімами; можливо назви країн Латвія і Литва мають спільне походження. Gale балтійського походження і означає земля або сухопутний кордон.

Топографічна карта Латвії

Більша частина території Латвії — моренна горбиста рівнина з висотами 200–300 м над рівнем моря. Вища точка рельєфу гора Гайзінькалнс (у Відземе) має висоту 312 м над рівнем моря. Фізіографія Латвії та сусідніх областей була утворена, значною мірою, під час льодовикового періоду плейстоцену, коли ґрунт і сміття були відтиснені льодовиками в насипи і пагорби. Холмисті рівнини вкривають 75% території Латвії; 25% території лежить в нагір'ях пагорбів невеликих розмірів.

Клімат країни перехідний від морського до континентального.

Ліси є помітною рисою Латвії, вкриваючи 42% її території. Лісопромисловість і деревна продукція відноситься до числа найважливіших галузей експорту країни. Уздовж узбережжя переважають (67% площі всіх лісів) хвойні ліси (сосна , ялина), в інших районах (33% площі всіх лісів) — листяні (береза ​​, осика , чорна і біла вільха). Одно з найпоширеніших занять населення збирання чорниці , журавлини , грибів.

По річкових долинах і на пагорбах зустрічаються (7,5% площі країни) луки, здебільшого суходільні.

Впродовж тривалого часу, деревина була основним джерелом енергії в країні. Використання деревини як палива, різко зросла в 1990-ті роки, навіть у містах, це було зв'язано з великим подорожчанням цін на інші види енергії. Деревина також є важливим ресурсом для целюлозно-паперової промисловості та для спеціалізованої фанери і меблевих виробників. Велику заклопотаність сьогодні представляють нерегульовані рубки для зовнішнього ринку. Ціни, сплачувані європейськими покупцями деревини феноменально високі за місцевими мірками, і є багато тиску, щоб використовувати цю можливість для накопичення грошей, навіть без законних дозволів. До 1992 року проблема стала настільки серйозною, що латвійським чиновникам лісових господарств було надано право на носіння вогнепальної зброї.

Сільськогосподарські земельні угіддя перемежаються заболоченими місцевостями, озерами (особливо в Латгале) і мішаними лісами (біля морського узбережжя — сосновими). Близько 27% загальної території країни — посівна земля. Центр Земгальської рівнини на південь від Риги є найбільш родючим. Три основні підвищені області, в провінціях Курземе (західна Латвія), Відземе (центральна Латвія, Відземська височина і височина Алуксне), і Латгалія (східна Латвія), забезпечують мальовничий візерунок полів, які перемежовуються з лісами і численними озерами та річками. У цій області, обширні льодовикові морени, ози і друмліни обмежили рентабельність сільського господарства фрагментуючи поля і представляючи серйозні проблеми ерозії.

• Німецькі назви латвійських топонімів

• Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.

• (англ.) A Country Study: Latvia Library of Congress Call Number DK502.35 .E86 1996.