Георг Базеліц

Георг Базеліц (нім. Georg Baselitz, справжнє ім'я Ганс-Георг Керн нім. Hans-Georg Kern; нар. 23 січня 1938, Дойчбазеліц) — німецький живописець, графік і скульптор, належить до числа найдорожчих сучасних художників. Неоекспресіоніст, один з основоположників стилю «Нові дикі».

Георг Базеліц
нім. Georg Baselitz

При народженні нім. Hans-Georg Kern
Народження 23 січня 1938(1938-01-23)[1][2][…] (84 роки)
Каменц, Баутцен, Саксонія, Німецький рейх
Країна  Німеччина[3]
 Австрія
Жанр Неоекспресіонізм
Діяльність художник, скульптор, графік, художник-гравер, викладач університету, ілюстратор
Відомі учні Christian Awed
Працівник Берлінський університет мистецтв
Член Королівська академія мистецтв, Баварська академія витончених мистецтвd і Берлінська академія мистецтв
Твори Die große Nacht im Eimerd
Нагороди

Goslarer Kaiserringd

Praemium Imperiale (2004)

Berliner Bärd (2008)

 Георг Базеліц у Вікісховищі

Біографія і творчість

Ганс-Георг Керн народився в 1938 році в сім'ї вчителя початкової школи [4]. Займатися живописом почав в 1955 році, беручи приватні уроки [5].

У 1956 році переїхав до Східного Берліна, де вступив у Вищу школу образотворчого мистецтва, але був незабаром виключений з училища за «політичну незрілість» [5]. Після цього переїхав до Західного Берліна, де продовжив навчання у Вищій художній школі.

У 1958 році, після переїзду в Західний Берлін, Базеліц зустрів свою майбутню дружину Ельке Кретчмар. В цей же час складається його власний впізнаваний стиль; він пише серію картин, у тому числі «Uncle Bernhard» / «Onkel Bernhard».

У 1961 він змінив своє ім'я на Георг Базеліц, в пам'ять про рідне місто [6]. Разом з іншим молодим художником із Саксонії, Ойгеном Шонебеком він в тому ж році влаштував в районі Вільмерсдорф виставку «Пандемоніум-1». На цій виставці художниками був проголошений маніфест, що протиставляв їх творчість абстрактному мистецтву [4]. Базеліц завжди тяжів до предметних, фігуративних мотивів, при цьому особливо цінував принцип арт-провокації, зображуючи фігури часом в таких провокаційно ексгібіціоністські позах, що, наприклад, в 1963 році під час персональної виставки художника в галереї Werner & Katz в Берліні відбувся скандал. Дві його картини «Велика ніч в бадді» («The Big Night Down The Drain», 1962/1963) і «Оголений чоловік» («Naked Man», 1962) були заборонені до показу як непристойні [4].

Георг Базеліц. Фотограф Lothar Wolleh, Мюльгайм, 1971

Головним кордоном творчої зрілості Базеліц можна вважати другу половину 1960-х років. У цей час з'явилися так звані «фрактурні картини» (від нім. Frakturbildern де людські фігури і предмети виявляються розділеними на окремі горизонтально орієнтовані сегменти[7]. Зображувані предмети виступають в якості фону для живопису. Свою мету художник сформулював таким чином: «Реальність — це сама картина, але зовсім не те, що на картині» [8]. У 1969 році в роботі «Ліс на голові» Базеліц висловив свою відмову від змістовних аспектів. Траєкторії нанесення фарб показують, що Базеліц писав свої картини в стилі «руху навколо осі».

З кінця 1960-х років фірмовим прийомом Базеліца став «перевернутий образ» (зображення фігур вниз головою). Таким чином він прагнув подолати верховенство змісту над формою [6].

У 1970-ті роки у Базеліца пройшли виставки в Мангаймі, Гамбурзі, Касселі, Амстердамі, участь в Бієнале в Сан-Паулу. В кінці 1970-х він зайнявся скульптурою. Першим досвідом була «Модель для скульптури» (1979/1980) — розфарбована скульптура з дерева. Вплив експресіонізму позначається на його скульптурних роботах ще більш явно, ніж в його картинах [8]. У 1980-і популярність художника зростає; його стиль стає більш агресивним.

У 1990 — перша велика виставка в Східній Німеччині (Національна галерея в Старому музеї Берліна). У 1993 Базеліц оформляє постановку опери Харрісона Бертуістла «Панч і Джуді» в Амстердамі. У 1995 — великі виставки в музеї Гуггенхайма в Нью-Йорку, Вашингтоні та Лос-Анджелесі .

Базеліц займав пост професора Академії мистецтв у Карлсруе і західноберлінської Вищої художньої школи.

Визнання

Кавалер Ордена літератури і мистецтва (1989), володар Австрійського почесного знака «За науку і мистецтво» (2004), лауреат Імператорської премії Японії (2006)[9] .

Стиль

У 1970-ті роки Базеліц прославився своїми перевернутими зображеннями. Його вважають революційним художником, оскільки він привертає увагу глядачів до своїх робіт, змушуючи їх задуматися і пробуджуючи їх інтерес. Сюжети картин здаються не такими важливими, як візуальне сприйняття роботи. Протягом своєї кар'єри Базеліц міняв свій стиль, починаючи з накладання субстанцій і закінчуючи своїм стилем, починаючи з 1990-х років, який більше фокусується на ясності і плавних змінах. Його малюнки і картини останніх десяти років показують, що художник переглядає, виправляє і змінює свої більш ранні роботи. Саморефлексія йде рука об руку з безтурботним і вільним графічним стилем[10] .

Примітки
  1. Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. Georg Baselitz
  3. Museum of Modern Art online collection
  4. 100 художников, 1999, с. 10.
  5. IFA.
  6. Guggenheim.
  7. Art Institue Chicago. Woodman (Waldarbeiter), 1969
  8. 100 художников, 1999, с. 11.
  9. Preise und Stipendien. Архів оригіналу за 22 лютого 2006. Процитовано 22 вересня 2016.
  10. zephir.ch. Georg Baselitz. kunstmuseumbasel.ch (англ.). Процитовано 22 вересня 2020.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.