Герберт Отто Гілле

Герберт Отто Гілле (нім. Herbert Otto Gille; нар. 8 березня 1897, Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг пом. 26 грудня 1966, Штеммен, Нижня Саксонія) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, обергруппенфюрер СС та генерал військ СС (1944). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям, мечами та діамантами (1944).

Герберт Отто Гілле
Herbert Otto Gille
Народження 8 березня 1897(1897-03-08)
Бад-Гандерсгайм, Брауншвейг, Німецька імперія
Смерть 26 грудня 1966(1966-12-26) (69 років)
Штеммен (Ротенбург), Нижня Саксонія
гострий інфаркт міокарда
Країна  Німецька імперія
 Третій Рейх
Приналежність сухопутні війська
 Ваффен-СС
Вид збройних сил  Ваффен-СС
Рід військ артилерія
танкові війська
Роки служби 19101919, 19341945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини[1]
Член СС[1] і Загальні СС[2]
Звання  Обергруппенфюрер СС,
 генерал військ СС
Командування 5-та танкова дивізія СС «Вікінг»
4-й танковий корпус СС
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Золотий німецький хрест
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За військові заслуги» (Брауншвейг)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року»
Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» з Празьким градом
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Медаль «За вислугу років у СС» (12 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (8 років)
Медаль «За вислугу років у СС» (4 роки)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Німецька імперська відзнака за фізичну підготовку
Спортивний знак СА
Кільце «Мертва голова»
Нагрудний знак «За участь у загальних штурмових атаках»
 Герберт Отто Гілле у Вікісховищі

Біографія

Закінчив кадетський корпус в Берліні-Ліхтерфельді. 1 серпня 1914 року поступив в 30-й (2-й Баденський) польовий артилерійський полк. Учасник Першої світової війни, воював в рядах 55-го резервного артилерійського полку, командир взводу. 31 березня 1919 року демобілізований. В 1922—26 роках — член Сталевого шолому. В 1929—31 роках працював на автомобільному заводі в Брауншвейгу, в 1931-33 роках заснував власний бізнес. 1 травня 1931 року вступив у НСДАП (партійний квиток №537 337), 10 жовтня — в СС (посвідчення №39 854). З жовтня 1931 року — командир 5-го штурму, з 27 січня 1933 року — автомобільного загону 49-го штандарту СС. З 20 квітня 1933 по 4 квітня 1934 року — начальник штабу 4-го абшніту СС в Брауншвейгу. 20 травня 1934 року поступив в частини посилення СС і очолив 11-й штурм 1-го штандарту СС (згодом — штандарт СС «Дойчланд»). З 1 жовтня 1936 року — начальник штабу штандарту, з 15 березня 1937 року — командир 2-го штурмбанну. В травні 1939 року призначений командиром 1-го дивізіону артилерійського полку СС, з яким брав участь у Польській і Французькій кампаніях. З 15 листопада 1940 по 1 травня 1943 року — командир 5-го артилерійського полку СС. У складі 5-ї добровольчої моторизованої дивізії СС «Вікінг» воював на радянсько-німецькому фронті. З 20 червня 1942 року — командувач артилерією танкового корпусу СС. З липня 1942 року — командир полку СС «Вестланд». Учасник третьої битви за Харків, потім успішно командував групою під Ростовом. З 1 травня 1943 року — командир 5-ї моторизованої дивізії СС «Вікінг». В березні-квітні 1944 року успішно провів оборону під Ковелем від переважаючих радянських військ. На чолі 4-го танкового корпусу СС відзначився у боях під Варшавою і Будапештом. В травні 1945 року відвів свій корпус в Австрію, де 8 травня здався американським військам. Засуджений до 10 місяців ув'язнення. В травні 1948 року звільнений. Заснував журнал ветеранів 5-ї дивізії СС «Клич вікінга».

Нагороди

Військова кар'єра


Див. також

Література

  • Залесский К. А. Войска СС. Военная элита Третьего Рейха. — М.: Яуза-пресс, 2009. — с.135-136, ISBN 978-5-9955-0081-0
  • Berger, Florian (1999). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
  • Krätschmer, Ernst-Günther (1999). Die Ritterkreuzträger der Waffen-SS. Coburg, Germany: Nation Europa Verlag GmbH. ISBN 3-920677-43-9.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Schaulen, Fritjof (2003). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe I Abraham — Huppertz. Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-20-3.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.
  • Günter Fraschka: Mit Schwertern und Brillanten, 7. Auflage, 1977, S. 146-155, ISBN 3809021229
  • Karsten Wilke: Die »Hilfsgemeinschaft auf Gegenseitigkeit« (HIAG). Veteranen der Waffen-SS in der Bundesrepublik. Schöningh, Paderborn 2011, ISBN 978-3-506-77235-0, S. 38–42, 265.

Посилання

Примітки

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.