Операція «Конрад II»
Операція «Конрад II» (нім. Unternehmen Konrad II) — наступальна операція німецько-угорських військ у ході Будапештської битви за часів німецько-радянської війни. Операція «Конрад» складалася з трьох складових: «Конрад I», «Конрад II» і «Конрад III» і мала за мету прорив потужним танковим угрупованням країн Осі облоги Будапешту, оточеного радянськими військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Федора Толбухіна. Друга частина цього комплексного контрнаступу розпочалася 7 січня 1945 року і проводилася силами IV есесівського танкового корпусу СС-обергрупенфюрера Герберта Гілле. Цього разу IV танковий корпус СС атакував з району Естергома в напрямку аеропорту Будапешта, щоб захопити його та покращити здатність забезпечувати обложене радянськими військами місто повітрям. Унаслідок затятого опору радянських військ німецькі танки були зупинені на підступах до аеропорту.
| Операція «Конрад II» Unternehmen Konrad II | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Будапештська операція Німецько-радянська війна | |||||||
 Ведення бою німецької піхоти під прикриттям штурмової гармати Sturmgeschütz III під час битви за Будапешт. 1945 Ведення бою німецької піхоти під прикриттям штурмової гармати Sturmgeschütz III під час битви за Будапешт. 1945 | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх |
 СРСР | ||||||
| Командувачі | |||||||
Герман Бальк Герберт Отто Гілле Герман Брайт Карл Улльріх.svg.png.webp){kind=small} Карой Берегфі |
.svg.png.webp){kind=small} Федір Толбухін Георгій Захаров Андрій Кравченко Михайло Шумилов | ||||||
Історія
Спроба прориву силами IV есесівського танкового корпусу радянської оборони в операції «Конрад I» не призвела до успіху. Німецьке командування вирішило повернутись до «південного» варіанту плану з прориву до обложеного Будапешта. Нашвидкуруч була сформована оперативна бронегрупа «Брайт»: 1-ша, 3-тя, 23-тя танкові дивізії, 509-й важкий танковий батальйон (з важкими танками «Тигр») та 4-та кавалерійська бригада. Це ударне угруповання, що мало близько 120 танків і штурмових гармат, повинно було прорвати радянську оборону на ділянці між Мором і Секешфегерваром. Командування групи армій «Південь» сподівалося як деблокувати Будапешт, а й спільними зусиллями двох ударних угруповань оточити значну частину радянських військ на західних схилах гір, та відновити фронт по Дунаю.
Радянська розвідка вчасно виявила передислокацію військ вермахту, тому командувач 3-го Українського фронту маршал Радянського Союзу Толбухін Ф. І., маючи потужні резерви у своєму розпорядженні, встигнув організувати відсіч. 20-й гвардійський стрілецький корпус, що оборонявся на напряму майбутнього удару, встигли посилити, особливо артилерією. Крім того, ще 6 січня розпочали наступ армії 2-го Українського фронту — 7-ма гвардійська армія та 6-та гвардійська танкова армія. 8 січня Червона армія вийшла до Комарно, тобто до оперативної тилової бази IV танкового корпусу. Встановилася патова ситуація — німців, що готувалися до потужного наступу, охопили з флангу, і IV корпусу СС довелося вирішувати інше завдання.
7 січня 1945 року Оперативна бронегрупа «Брайт» розпочала наступ. Втім, радянський опір на ділянці прориву був настільки сильним, що всі німецькі атаки виявилися безуспішними. Незабаром радянський 7-й механізований корпус (близько 70 танків та САУ) завдав контрудару по німецькому ударному угрупованню і район міста Замой перетворився на танковий цвинтар. До 11 січня бій завершився. Обидві сторони зазнали великих втрат, зокрема в бронетехніці, але не досягли успіху.
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- Operation Konrad. на codenames.info.(англ.)
- Операция «Конрад»(рос.)
- Операция «Конрад II»(рос.)
Література
- David M. Glantz, The Soviet‐German War 1941–45: Myths and Realities: A Survey Essay.
- Гостони, Петер. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе 1944—1945. — Москва: «Центрполиграф», 2013. — 413 с. — ISBN 978-5-9524-5068-4.