Операція «Конрад I»
Операція «Конрад I» (нім. Unternehmen Konrad) — наступальна операція німецько-угорських військ у ході Будапештської битви за часів німецько-радянської війни. Операція «Конрад» складалася з трьох складових: «Конрад I», «Конрад II» і «Конрад III» і мала за мету прорив потужним танковим угрупованням країн Осі облоги Будапешту, оточеного радянськими військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Федора Толбухіна. Перша частина цього комплексного контрнаступу розпочалася 1 січня 1945 року і проводилася силами IV есесівського танкового корпусу СС-обергрупенфюрера Герберта Гілле.
| Операція «Конрад I» Unternehmen Konrad | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Будапештська операція Німецько-радянська війна | |||||||
.jpg.webp) Німецький важкий танк Panzer VI Tiger II під час вуличних боїв у Будапешті Німецький важкий танк Panzer VI Tiger II під час вуличних боїв у Будапешті | |||||||
| |||||||
| Сторони | |||||||
.svg.png.webp){kind=small} Третій Рейх |
 СРСР | ||||||
| Командувачі | |||||||
Герман Бальк Герберт Отто Гілле Гельмут Беккер Карл Улльріх.svg.png.webp){kind=small} Карой Берегфі |
.svg.png.webp){kind=small} Федір Толбухін Георгій Захаров Андрій Кравченко Михайло Шумилов | ||||||
Історія
24 грудня 1944 року радянські війська замкнули кільце навколо столиці Угорщини. Облога Будапешта, де оборонялося 188-тисячне угруповання вермахту та угорських військ Салаші, затягнулася на досить тривалий термін в першу чергу через те, що основні сили двох Українських фронтів були пов'язані жорстокими боями з танковими з'єднаннями вермахту, які намагалися деблокувати будапештське угруповання. Для реалізації цього плану німецьке командування перекинуло в Угорщину практично всі залишилися резерви. Буквально напередодні повного оточення Будапешта Гітлер направив в Угорщину додаткові сили, включаючи IV танковий корпус СС, близько 60 тис. солдатів і 200 танків. Очолював це ударне угруповання СС-обергрупенфюрер Герберт Гілле, який раніше командував 5-ю танковою дивізією «Вікінг», відзначився в ар'єргардних боях після провального наступу німецьких військ під Курськом, очолював прорив німецьких військ з «Корсунського котла», відзначився при обороні Ковеля і в боях під Варшавою. Гілле вважався фахівцем у вирішенні складних завдань, пов'язаних з деблокадою військ, а IV танковий корпус добре себе показав у боях. Тому Гітлер покладав великі надії на Гілле.
При цьому німецьке командування не збиралося просто пробити коридор до Будапешту і вивести звідти оточені війська. Гітлер планував направити в Будапешт нові війська і продовжити оборону «дунайського Сталінграда». Гітлера, в першу чергу, цікавила не підтримка останнього дружнього режиму Салаші, а нафтові родовища на заході Угорщини. Також Берлін турбувало, що після падіння Будапешта відкривалася дорога на Відень.
Увечері 1 січня IV танковий корпус СС, тільки половина якого встигла зосередитися в Комаром, несподівано завдав удар у районі міста Тата. Одночасно 96-та піхотна дивізія генерал-майора Германа Гаррендорфа переправилася на катерах через Дунай на північ і створила в тилу радянських військ два плацдарми. Однак, на початок наступу на вихідних позиціях було лише близько третини 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг», дві третини 3-ої танкової дивізії СС «Тотенкопф», близько половини 96-ї піхотної дивізії, 711-та піхотна дивізія ще не прибула. В ході операції вперше взяли участь у боях два угорські батальйони окремої угорської бойової групи СС «Ней» (пізніше стала бригадою). Ці підрозділи були додані до дивізій СС «Вікінг» і «Тотенкопф» в якості мотопіхоти, призначена для боротьби з радянськими танками. Наступаючі німецькі війська зайняли гори Герече (низькогір'я, висота до 634 м), але 6 січня 1945 року в районі Бічке і Жамбек вони були зупинені радянськими військами.
6 січня IV танковий корпус СС, не змігши зламати оборону радянського фронту, підпав під контрудар 6-ої гвардійської танкової і 7-ої гвардійської загальновійськової армії, яка потужним ударом просунулися на глибину понад 13 км, і створити загрозу тилу IV танкового корпусу СС в районі північніше Дунаю.
Див. також
Примітки
- Виноски
- Джерела
Посилання
- Operation Konrad. на codenames.info.(англ.)
- Операция «Конрад»(рос.)
- Операция «Конрад I»(рос.)
- Операция «Конрад I»(рос.)
Література
- David M. Glantz, The Soviet‐German War 1941–45: Myths and Realities: A Survey Essay.
- Гостони, Петер. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе 1944—1945. — Москва: «Центрполиграф», 2013. — 413 с. — ISBN 978-5-9524-5068-4.