Операція «Конрад I»

Операція «Конрад I» (нім. Unternehmen Konrad) наступальна операція німецько-угорських військ у ході Будапештської битви за часів німецько-радянської війни. Операція «Конрад» складалася з трьох складових: «Конрад I», «Конрад II» і «Конрад III» і мала за мету прорив потужним танковим угрупованням країн Осі облоги Будапешту, оточеного радянськими військами 3-го Українського фронту маршала Радянського Союзу Федора Толбухіна. Перша частина цього комплексного контрнаступу розпочалася 1 січня 1945 року і проводилася силами IV есесівського танкового корпусу СС-обергрупенфюрера Герберта Гілле.

Операція «Конрад I»
Unternehmen Konrad
Будапештська операція
Німецько-радянська війна
Німецький важкий танк Panzer VI Tiger II під час вуличних боїв у Будапешті

Німецький важкий танк Panzer VI Tiger II під час вуличних боїв у Будапешті
Дата: 17 січня 1945 року
Місце: Будапешт та центральна Угорщина
Результат:
Сторони
 Третій Рейх  СРСР
Командувачі
Герман Бальк
Герберт Отто Гілле
Гельмут Беккер
Карл Улльріх
Карой Берегфі
Федір Толбухін
Георгій Захаров
Андрій Кравченко
Михайло Шумилов

Історія

24 грудня 1944 року радянські війська замкнули кільце навколо столиці Угорщини. Облога Будапешта, де оборонялося 188-тисячне угруповання вермахту та угорських військ Салаші, затягнулася на досить тривалий термін в першу чергу через те, що основні сили двох Українських фронтів були пов'язані жорстокими боями з танковими з'єднаннями вермахту, які намагалися деблокувати будапештське угруповання. Для реалізації цього плану німецьке командування перекинуло в Угорщину практично всі залишилися резерви. Буквально напередодні повного оточення Будапешта Гітлер направив в Угорщину додаткові сили, включаючи IV танковий корпус СС, близько 60 тис. солдатів і 200 танків. Очолював це ударне угруповання СС-обергрупенфюрер Герберт Гілле, який раніше командував 5-ю танковою дивізією «Вікінг», відзначився в ар'єргардних боях після провального наступу німецьких військ під Курськом, очолював прорив німецьких військ з «Корсунського котла», відзначився при обороні Ковеля і в боях під Варшавою. Гілле вважався фахівцем у вирішенні складних завдань, пов'язаних з деблокадою військ, а IV танковий корпус добре себе показав у боях. Тому Гітлер покладав великі надії на Гілле.

При цьому німецьке командування не збиралося просто пробити коридор до Будапешту і вивести звідти оточені війська. Гітлер планував направити в Будапешт нові війська і продовжити оборону «дунайського Сталінграда». Гітлера, в першу чергу, цікавила не підтримка останнього дружнього режиму Салаші, а нафтові родовища на заході Угорщини. Також Берлін турбувало, що після падіння Будапешта відкривалася дорога на Відень.

Увечері 1 січня IV танковий корпус СС, тільки половина якого встигла зосередитися в Комаром, несподівано завдав удар у районі міста Тата. Одночасно 96-та піхотна дивізія генерал-майора Германа Гаррендорфа переправилася на катерах через Дунай на північ і створила в тилу радянських військ два плацдарми. Однак, на початок наступу на вихідних позиціях було лише близько третини 5-ї танкової дивізії СС «Вікінг», дві третини 3-ої танкової дивізії СС «Тотенкопф», близько половини 96-ї піхотної дивізії, 711-та піхотна дивізія ще не прибула. В ході операції вперше взяли участь у боях два угорські батальйони окремої угорської бойової групи СС «Ней» (пізніше стала бригадою). Ці підрозділи були додані до дивізій СС «Вікінг» і «Тотенкопф» в якості мотопіхоти, призначена для боротьби з радянськими танками. Наступаючі німецькі війська зайняли гори Герече (низькогір'я, висота до 634 м), але 6 січня 1945 року в районі Бічке і Жамбек вони були зупинені радянськими військами.

6 січня IV танковий корпус СС, не змігши зламати оборону радянського фронту, підпав під контрудар 6-ої гвардійської танкової і 7-ої гвардійської загальновійськової армії, яка потужним ударом просунулися на глибину понад 13 км, і створити загрозу тилу IV танкового корпусу СС в районі північніше Дунаю.

Див. також

Примітки

Виноски
    Джерела

      Посилання

      Література

      • David M. Glantz, The Soviet‐German War 1941–45: Myths and Realities: A Survey Essay.
      • Гостони, Петер. Кровавый Дунай. Боевые действия в Юго-Восточной Европе 1944—1945. — Москва: «Центрполиграф», 2013. — 413 с. — ISBN 978-5-9524-5068-4.

      Кінохроніка

      This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.