Геркулес Фарнезе

Згідно зі спогадами Уліссе Альдрованді, зафіксованим 1592 року, скульптура була знайдена в Римі у 1546 році під час хижацьких розкопок у термах Каракалли. Власником античної скульптури став племінник папи римського Павла III з роду Фарнезе — герцог Парми, кардинал Алессандро Фарнезе. Звідси нова назва скульптури — «Геркулес Фарнезе» або «Геракл типу Фарнезе».

Скульптура прикрасила римський палац Алессандро Фарнезе, де була розміщена у залі, стіни якої у 1566–1569 роках оздобив фресками на теми подвигів античного героя художник Федеріко Цуккарі.

Первісний варіант існував у бронзі і був створений у IV ст. до н. е. скульптором Лісіппом. За описами, оригінал Лісіппа мав три метри заввишки. Цей оригінал був втрачений.

Варіант, знайдений у термах Каракалли, був копією у мармурі і, можливо виконаний в майстерні афінського скульптора Глікона. Скульптура була знайдена розламаною. Спочатку знайшли лише торс, продовження розкопок у різних містах надало нові частини. Реставрацію скульптури із додатком нових частин проводив учень Мікеланджело Буонарроті — скульптор Гульельмо делла Порта (1505 — 1577). Голову героя відновили окремо зі зразка, знайденого з розкопок у Трастевере. Гульельмо делла Порта настільки вдало відтворив відсутні ноги Геракла, що знайдені фрагменти ніг майже цілком збігалися із відтвореними реставратором. Мікеланджело казав, що сучасні скульптори Риму витримали змагання зі скульпторами античності.

Реставрована скульптура Геркулеса перебувала у володінні родини Фарнезе до XVIII ст. і тільки 1787 року була перевезена до Неаполя.

Скульптура мала неабияку популярність у Римі. Її замальовували італійські та іноземні художники, також було зроблено декілька нових копій у мармурі, що прикрасили низку римських палаців. Грубувата копія скульптури прикрашала і двір палаццо Фарнезе у Римі. Ще одна антична копія прикрашала двір палаццо Пітті у Флоренції починаючи з XVI століття.

Наприкінці XVI століття Рим відвідав художник Гендрік Гольциус, зробивши замальовки скульптури, а потім гравюру. Серед митців, що малювали скульптуру з різних боків був і фламандський художник Пітер Пауль Рубенс.

Велетенську копію скульптури «Геркулеса, що відпочиває» заввишки вісім з половиною метрів створив німецький скульптор Йоганн Якоб Антоні у 1713–1717 роках. Ця копія прикрасила велетенський каскад у місті Кассель і стала одним із символів міста. Низка мармурових копій «Геркулеса, що відпочиває» прикрасила декілька садів доби бароко і класицизму від Іспанії до Російської Імперії.

• Francis Haskell, Nicholas Penny: Taste and the Antiquity, New Haven, London 1981 (seventh reprint 2010) ISBN 978-0-300-02913-0, , 229–232 (Nr. 46).
• Diethelm Krull: Der Herakles vom Typ Farnese. Kopienkritische Untersuchung einer Schöpfung des Lysipp. Frankfurt am Main 1985.
• Wanda Löwe: Die Kolossalfigur des Lysipp. In: Christiane Lukatis, Hans Ottomeyer (Hrsg.), Herkules: Tugendheld und Herrscherideal. Das Herkules-Monument in Kassel-Wilhelmshöhe. Ausstellungskatalog Kassel. Edition Minerva, Eurasburg 1997, S. 23-30.
• Rolf Michael Schneider: Der Hercules Farnese. In: Luca Giuliani (Hrsg.): Meisterwerke der antiken Kunst. Verlag C. H. Beck, München 2005, 136–157

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геркулес Фарнезе

• Мистецтво Італії
• Археологія
• Уліссе Альдрованді
• Палаццо Фарнезе
• Гендрік Гольціус
• Палаццо Пітті
• Національний археологічний музей (Неаполь)