Гестоз

Гестоз (лат. gestatio — носити, виношувати) — це синдром, що виникає у вагітних і проявляється у не здатності жіночого організму адаптуватися до вагітності. Слід пам’ятати, що гестоз це загальна назва і те, що це є вторинним захворюванням, а причиною його є – плідне яйце[1]. Гестоз зазвичай зникає після пологів або через декілька днів після них. У розвинених країнах гестоз представляє основну причину материнської смертності. Перинатальна смертність при гестозі перевищує середні показники в 5 – 7 разів[2]. Частота гестозу серед усіх вагітностей коливається в межах 5 – 20 %[2].

Гестоз
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 O10 - O16

Існує безліч теорій розвитку гестозу, кожна з яких пояснює тільки частину симптомів. Проблема етіології гестозу досі залишається відкритою.

Історія

Тривалий час цю патологію називали «пізнім токсикозом вагітних». В цілях уніфікації у 1980 р. термін «токсикоз» був змінений на «гестоз», оскільки цей термін виражає зв’язок між етіологією і вагітністю[1].

Етіологія

Остаточно причина і досі не вияснена. Ряд теорій намагалися пояснити виникнення гестозу, такі як нейрогенна, гормональна, ниркова[3], але жодна з них так і не пояснила виникнення усіх симптомів. Провідне місце у наданні відповіді на етіологію гестозу посідає ЦНС (за И.Ф. Жорданиа). Під час вагітності у жіночому організмі проходить ряд змін, в тому числі – кора головного мозку, провідні шляхи (нейрони) і периферичні органи (або система органів). При вагітності відбуваються фізіологічна адаптація вищезазначених ланок ЦНС, але коли порушується функція хоча б однієї із цих ланок, реакція організму вагітної стає патологічною, що призводить до гестозу. 

Причин, які можуть порушувати функції цих трьох ланок (кора головного мозку, провідні шляхи, периферичні органи) є досить багато. До них належать:

  1. Різні патологічні процеси, що впливають на кору головного мозку (перевтома, депресія, стрес, тяжкі психологічні травми або шок і т. ін.);
  2. Патологічні процеси, що порушують провідні шляхи (порушення гормонального фону будь-якої з ендокринних залоз, а особливо гіпофіза);
  3. Патологічні процеси, що уражають периферичні органи (вроджені вади, набуті хвороби, перенесені операції та ін.).

Іншою провідною теорією є імунологічна[4]. В основу цієї теорії полягло недостатнє розпізнання імунної системи вагітної антигенів плода. При цьому спостерігається порушення бар'єрної функції плаценти, а також зниження продукції супресорних факторів (Т-супресори, які блокують антитіла). Недостатність супресорних факторів призводить до розвитку імунноклітинних та імунокомплексних реакцій; імунні комплекси з'являються не тільки у кров'яному річищі вагітної, а й у судинах плаценти.

Патогенез

В основі патогенезу лежить генералізований спазм судин, що проявляється гіпертензією. Спазм відбувається через пошкодження ендотелію. (Пошкодження ендотелію підтверджується підвищенням в крові рівня фібронектину - глікопротеїну субендотеліального походження.) При пошкодженні відбувається викид в кров ендотеліну, що призводить до спазму судин, в тому числі ниркових артерій і активації системи ренін - ангіотензин - альдостерон, а також до викиду адреналіну і норадреналіну і зниження порогу чутливості до даних медіаторів. Одночасно знижується синтез вазодилататорів.

За рахунок вазоспазма, гіпоксії, зменшення антикоагулянтних властивостей крові розвивається гіперкоагуляція і ДВС.Також порушується мікроциркуляція, збільшується проникність мікросудинних русла, пропотеваніе плазми в інтерстицій (що призводить до набряків при зниженні ОЦК).

Класифікація

Лікування

Лікування гестозу проводиться в стаціонарі. Цілями лікування є зниження артеріального тиску, поліпшення мікроциркуляції, запобігання судом. Для цього використовується інфузійна терапія (при легкому ступені тяжкості гестозу - 400-800 мл розчину кристаллоидов на добу, при середній - 1400 мл на добу, важкі форми, і еклампсія- 2000- 2500 мл на добу). Антигіпертензивна і протисудомна терапія при еклампсії.

Див. також

Примітки
  1. Нагорная, В.Ф. (09.04.2013). Гестозы. http://health-ua.com/newspaper/med_gaz_zu (російською).
  2. Серов, В.Н. (01.01.2004). Гестоз: современная лечебная тактика. https://lib.medvestnik.ru (російською).
  3. Айламазяна, Кулакова, Радзинского, Савельевой, Э.К., В.И., В.Е., Г.М. (2009). Акушерство. Национальное руководство (російською). "ГЭОТАР-Медиа". с. С. 290. ISBN 978-5-9704-1050-9.
  4. Струков, А.І.; Сєров, В.В. (2004). Патологічна анатомія (українською). Харків: Факт. с. С. 533 – 532. ISBN 966-637-161-8.

Література
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.