Лещенко Сергій Анатолійович

Сергій Анатолійович Лещенко (нар. 30 серпня 1980, Київ) — український політик, народний депутат Верховної Ради VIII скликання, член Комітету з питань запобігання і протидії корупції. З 2002 по 2014 працював на посаді заступника головного редактора — спеціального кореспондента в ПП «Українська правда».

Сергій Лещенко
Народився 30 серпня 1980(1980-08-30) (41 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство  СРСР →  Україна
Національність українець
Діяльність політик, журналіст, публіцист
Alma mater Навчально-науковий інститу́т журналі́стики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і НТУУ КПІ ім. Ігоря Сікорського
Знання мов українська
Членство Верховна Рада України VIII скликання
Посада Народний депутат України 8-го скликання
Партія Демократичний альянс

Народний депутат України
8-го скликання
Партія: ДемАльянс, фракція партії «Блок Петра Порошенка» 27 листопада 2014 — 29 серпня 2019

Картка на сайті Верховної Ради України

Член наглядової ради державного акціонерного товариства «Українська залізниця» (з грудня 2019 року)[1][2][3][4]. У січні 2020 року обраний керівником новоствореного комітету з питань комплаєнсу та антикорупції[5].

Життєпис

У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кар'єру журналіста почав 2000 року з випробувального терміну в програмі новин «Репортер» на телеканалі «Новий канал» під керівництвом Андрія Шевченка. У вересні 2000 року став кореспондентом інтернет-видання «Українська правда». Продовжував працювати у редакції регіональних новин «Нового каналу» до весни 2001 року, поєднуючи цю роботу з роботою в «Українській правді». У березні 2001 звільнився з «Нового каналу». У 2002 році став заступником головного редактора «Української правди». Відомий своїми журналістськими розслідуваннями щодо корупції в українській політиці. У 2010 увійшов до складу руху «Стоп цензурі!», мета якого — відстоювання свободи слова, запобігання встановленню цензури та перешкоджанню професійній діяльності журналістів в Україні.

2012 року став членом руху «Чесно», діяльність якого була спрямована на контроль за прозорістю та відкритістю представників влади. 2012 року навчався у Великій Британії у рамках стипендіальної програми Меморіального фонду Джона Сміта (John Smith Fellowship). З 2013 до 2014 проходив стажування у Фонді підтримки демократії (NED) в м. Вашингтон, США за програмою імені президента Рейгана та конгресмена Фассела. Також 2013 року брав участь у літній програмі Draper Hills Fellows Program при Стенфордському Університеті, США.

2014 року обраний народним депутатом України VIII скликання від партії Блок Петра Порошенка. Очолив підкомітет з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції.

З 2015 до 2016 року викладав курс лекцій з журналістики в Українському католицькому університеті (м. Львів) та антикорупційний курс лекцій в Національному університеті «Києво-Могилянська академія» (Київ).

У червні 2013 року опублікував документальну книгу «Американська сага Павла Лазаренка», засновану на матеріалах розслідування, що проводилося щодо колишнього прем'єр-міністра України Павла Лазаренка правоохоронними органами США[6][7]. Після Євромайдану Лещенко написав ще одну книгу «Межигірський синдром. Діагноз влади Віктора Януковича», яка була видана у вересні 2014 року. Гонорар з продажу книги Лещенко перерахував на діяльність Благодійного фонду «Таблеточки».

Парламентська діяльність

Народний депутат України 8-го скликання з 27 листопада 2014 року. Обраний від партії «Блок Петра Порошенка» по партійному списку (No 19)[13]. Голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції[13].

Член міжфракційного депутатського об'єднання «ЄвроОптімисти» та «Рівні можливості». Підтримує ідею гендерної рівності в українському суспільстві та збільшення участі жінок у політиці. Є активним представником України на міжнародній арені. Крім комунікації з міжнародними колегами, участі у міжнародних заходах, долучився до низки агітаційних заходів у Нідерландах під час Консультативного референдуму Нідерландів щодо асоціації України і ЄС 6 квітня 2016 року.

У 2015 році Сергій Лещенко став співавтором проєктів законів, спрямованих на забезпечення свободи слова в Україні, зокрема проєкт Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо недопущення вимоги попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими ЗМІ)». Співавтор та доповідач Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», яким передбачається зменшення ризиків політичної корупції шляхом внесення комплексних змін до законодавства України у сфері фінансування політичних партій та передвиборчої агітації шляхом прямого державного фінансування політичних партій, що посилює їхню фінансову незалежність. Даний Закон входив до «безвізового пакета» законів, необхідних для лібералізації візового режиму для України. Крім того, під час розробки законопроєкту про державне фінансування партій, Сергій Лещенко лобіював питання про додаткове фінансування партій у випадку дотримання гендерних квот.

За результатами розгляду депутатських звернень щодо корупції топпосадовців, направлених до правоохоронних та антикорупційних органів відкрито низку проваджень.

26 листопада 2015 року оприлюднив документи, які з його слів, підтверджували кримінальну справу у Швейцарії за підозрою у хабарництві та «відмиванні» коштів проти тодішнього народного депутата від «Народного фронту» Миколи Мартиненка. У зв'язку з даним розслідуванням Микола Мартиненко склав депутатський мандат та перебуває під слідством.

Разом з іншими народними депутатами та громадськістю провів агітаційну кампанію восени 2017 року за акцію «Всеукраїнський збір» за «велику політичну реформу», вимогами якої були створення антикорупційного суду, скасування депутатської недоторканності, зміна виборчого законодавства на пропорційну систему з відкритими списками. Лещенко є прибічником встановлення ліміту на передвиборчу агітаційну рекламу на телебаченні, що поставить різні партії та кандидатів в однакові умови, а отже, збільшить конкурентоспроможність кандидатів.

З 2017 року на 24 телеканалі записує власні відеоблоги, де розповідає про політичну ситуацію в країні, свою депутатську діяльність та реалізацію порядку денного сучасних реформаторів.

Протягом 2017 року Лещенко допоміг низці підприємців малого та середнього бізнесу, іноземним інвесторам відстояти свої права на підприємницьку діяльність, зокрема у випадках нібито неправомірних дій з боку правоохоронних органів.

2018 року він продовжує діяльність, спрямовану на забезпечення сприятливого бізнес-клімату для українців та інвесторів.

2017 року у відповідь на скарги заявників щодо неприйому громадян Генеральним прокурором України Юрієм Луценком згідно з законодавством надав цьому публічного розголосу, після чого Генеральний прокурор почав проводити приймання.

Кандидат у народні депутати по одномандатному виборчому округу № 220 (Подільський район м. Києва) на парламентських виборах 2019 року[8]. Самовисуванець. Безпартійний[9]. Отримав 12 % голосів, посів 3-є місце[10].

23 травня 2019 року передав Генпрокуратурі матеріали, які йому повернуло ФБР після посадки Манафорта (т.зв амбарну книгу Януковича).

Критика

Скандал із купівлею нерухомості

6 вересня 2016 року стало відомо, що Сергій Лещенко придбав квартиру в новобудові в історичному центрі Києва площею 192 м² за 7,5 млн грн (понад 300 тис. дол.) За словами народного депутата, «половина суми — це позика від засновника „Української правди“ Олени Притули терміном на 10 років». Ще частина коштів — його заощадження як колишнього співвласника ресурсу «Українська правда», а решта — гроші його дівчини, відомого DJ Анастасії Топольської. Зважаючи на суспільний резонанс, 7 вересня 2016 року Сергій Лещенко опублікував заяву, в якій попросив Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) та Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) зробити відповідну перевірку придбання ним житла.

За результатами перевірки, 19 вересня 2016 року НАБУ оголосило, що не знайшло кримінального правопорушення у придбанні Сергієм Лещенком квартири. Враховуючи результати аналізу джерел походження коштів, підстав розпочинати розслідування за статтею 368-2 Кримінального кодексу України («Незаконне збагачення») не було, оскільки народний депутат надав інформацію, яка підтверджує законність підстав набуття активу — квартири.[11] Для перевірки можливих адміністративних правопорушень матеріали перевірки були скеровані до НАЗК. 1 грудня 2016 року НАЗК заявило, що за підсумками перевірки було встановлено, що при купівлі квартири Сергій Лещенко отримав подарунок у вигляді знижки на вартість квартири, яка була надана забудовником, на загальну суму 1 801 648 гривень. Оскільки Сергій Лещенко на момент придбання нерухомості був народним депутатом України, у цьому вбачали ознаки адміністративного правопорушення за статтями 23, 24 Закону України «Про запобігання корупції».[17]

15 лютого 2017 року Печерський районний суд міста Києва виніс постанову про закриття справи за протоколом НАЗК «за відсутністю складу адміністративного правопорушення», пов'язаного з корупцією, передбаченого ч. 1 ст. 172-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У березні 2017 року постанова набрала законної сили.

Сутичка у Верховній Раді

9 лютого 2017 року народний депутат від фракції «Блок Петра Порошенка» Іван Мельничук та Сергій Лещенко влаштували бійку у сесійній залі Верховної Ради України. За твердженням Лещенка конфлікт стався нібито через пост у Facebook, в якому Лещенко написав, що депутати від фракції «Блок Петра Порошенка» навмисно зривають засідання антикорупційного комітету, аби згодом звинуватити комітет у неспроможності. Сергій Лещенко вдарив в обличчя Івана Мельничука, а той пошкодив піджак Лещенка[12][13][14][15].

Закон про функціонування української мови як державної

Не підтримав мовний закон, хоча був присутній у залі, та за підсумками голосування значиться як відсутній.[16]

Став об'єктом критики руху «Відсіч» у межах кампанії «Червоні лінії»[17][18].

Звинувачення у брехні Рудольфа Джуліані, адвоката Трампа

11 травня 2019 року адвокат президента США Дональда Трампа Рудольф Джуліані скасував візит до України, пояснивши це тим, що тоді він опинитися би в середовищі людей, які є ворогами президента, а в деяких випадках ворогами Сполучених Штатів, «і в одному випадку вже засудженої особи, яка була залучена до допомоги демократах на виборах 2016 року» та назвав прізвище Лещенко, який оприлюднив «чорну книгу».

Сам Лещенко у своєму блозі на «Українській правді» написав, що генпрокурор Юрій Луценко дезінформував Джуліані, щоб залишитись на своїй посаді. За його словами, «Луценко систематично дезінформує Джуліані з метою збереження своєї посади генпрокурора». Також дезінформацією з боку Луценка нардеп називає те, що в Україні його було засуджено за втручання в американські вибори[19]. 17 липня того ж року Лещенко опублікував рішення Шостого апеляційного суду, який відмовив у позові проти Лещенка у справі про ймовірне втручання у вибори президента США в 2016 році[20].

23 травня 2019 року Лещенко передав Генпрокуратурі оригінали контрактів, які йому повернуло ФБР після посадки Манафорта і підтверджують амбарну книгу Януковича, і написав: «Нехай більше не бреше Джуліані».

Корупція в Укрзалізниці

Після призначення Сергія Лещенка керівником комітету з питань комплаєнса та антикорупції на початку 2020 року проблеми з корупцією в держкомпанії залишились. СБУ та інші правоохоронні органи продовжили публікувати факти розкрадання коштів на залізниці, вимагання хабарів зі сторони керівництва Укрзалізниці та ініціюють резонансні розслідування[21]. Зокрема Укрзалізниця планує закупити у компанії Інтерпайп, що належить олігарху Віктору Пінчуку колеса для потягів на суму 1,9 млрд грн по завищеній вдвічі ціні — 30 тис. грн за одиницю проти 19 тис. грн в минулих закупівлях[22].

Курйози

Бувши членом Наглядової ради Укрзалізниці Сергій Лещенко не зміг відповісти наживо на запитання журналіста щодо ширини колії української залізниці[23].

Книги
  • «Американська сага Павла Лазаренка» (2013)
  • «Межигірський синдром» (2014)

Відзнаки
  • 2004 — 2-ге місце в конкурсі «Найкраще журналістське розслідування — 2004» (спільний проєкт Інституту масової інформації, Посольства Франції в Україні та Могилянської школи журналістики).
  • 2006 — лауреат премії імені Олександра Кривенка.
  • 2006 — лауреат у номінації «Людина року в галузі друкованих ЗМІ» загальнонаціональної програми «Людина року — 2006»
  • 2006 — «Персона року» в конкурсі «Лідери українського інтернету», організованому журналом Internet.ua.
  • 2011 — журналістська премія Східного партнерства від організації Fundacja Reporterow за статтю-розслідування «Офшорний дах для Януковича та Клюєва»[24].
  • 2013 — Премія імені Герда Буцеріуса «Вільна преса Східної Європи»[25].
  • 2013 — 55-е місце в списку 100 найвпливовіших людей України за версією журналу «Кореспондент»[26].
  • 2014 — увійшов до списку «100 героїв інформації», вперше опублікованого організацією «Репортери без кордонів»[27][28]
  • 2014 — увійшов до рейтингу ТОП-100 блогерів України за рейтингом «Факти» ICTV (https://web.archive.org/web/20180411031712/http://bloggers.fakty.ictv.ua/vote-item/2310)

Примітки
  1. Про зміни у складі наглядової ради акціонерного товариства “Українська залізниця”. Кабінет Міністрів України. 18 грудня 2019. Процитовано 20 грудня 2019.
  2. Лещенко став членом наглядової ради «Укрзалізниці» // П'ятниця, 20 грудня 2019, 12:03
  3. среднемесячная зарплата члена набсовета составила 588 тысяч гривен в месяц
  4. Лещенко став членом наглядової ради «Укрзалізниці» // П'ятниця, 20 грудня 2019, 12:55
  5. Лещенко очолив антикорупційний комітет наглядової ради УЗ (укр.). Економічна правда. 27 січня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  6. Лещенко видав книгу «Амерканська сага Павла Лазаренка», Телекритика (11 червня 2013)
  7. Книга Сергія Лещенка «Американська сага Павла Лазаренка» показує корумповане нутро української політики, Українська правда (19 липня 2013)
  8. Лещенко балотуватиметься в Раду по мажоритарці ZN.UA (21 червня 2019)
  9. Центральна виборча комісія
  10. Відомості про підрахунок голосів виборців в одномандатному виборчому окрузі № 220 // cvk.gov.ua
  11. НАБУ завершило перевірку законності коштів, отриманих Сергієм Лещенком для придбання житла | Національне антикорупційне бюро. nabu.gov.ua (укр.). Процитовано 16 серпня 2018.
  12. Анна Здоренко (9 лютого 2017). В Раде подрались депутаты Лещенко и Мельничук. Дзеркало Тижня (рос.). Процитовано 28 листопада 2020.
  13. Лещенко та Мельничук побилися в Раді, у першого - порваний піджак (фото, відео) (укр.). УНІАН. 9 лютого 2017. Процитовано 28 листопада 2020.
  14. В Раде подрались Лещенко и Мельничук (видео) (рос.). ТСН. 9 лютого 2017. Процитовано 28 листопада 2020.
  15. Лещенко та Мельничук побилися в Раді (відео) (укр.). Радіо Свобода. 9 лютого 2017. Процитовано 28 листопада 2020.
  16. Жінка не дозволила?: Стало відомо, чому Лещенко не проголосував за Закон про мову
  17. . Відсіч. 19.07.2019
  18. . Відсіч. 18.07.2019
  19. Адвокат Трампа назвав Лещенка серед тих, через кого не поїхав в Україну
  20. Лещенко більше не ворог США: депутат опублікував рішення суду
  21. СБУ задокументувала масштабне розкрадання коштів Укрзалізниці (укр.). Укрінформ. 22 липня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  22. Укрзалізниця рятує Пінчука: УЗ віддасть 2,5 мільярди на колеса і бандажі (укр.). Залізниця Без Корупції. 1 червня 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  23. «Залізничник» Лещенко не знає, якої ширини колії української залізниці – відео (укр.). Букви. 26 листопада 2020. Процитовано 28 листопада 2020.
  24. Журналіст "Української правди" переміг на конкурсі для журналістів зі Східного партнерства. Українська правда (укр.). 29 листопада 2011. Процитовано 14 лютого 2012.
  25. Preisträger 2013. Gerd Bucerius-Förderpreise Freie Presse Osteuropas (нім.). ZEIT-Stiftung. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 7 червня 2013.
  26. ТОП-100 журнала Корреспондент. Полный список самых влиятельных людей Украины, Корреспондент (22 серпня 2013)
  27. Двоє українських журналістів потрапили до списку «100 героїв інформації» // MediaSapiens, 30.04.2014.
  28. Serhiy Leshchenko Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine. — 100 Information Heroes. (англ.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.