Глаукофан

Глаукофан — породотвірний мінерал класу силікатів. Лужний амфібол ланцюжкової будови.

Глаукофан
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[1][2]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Абревіатура Gln[3]
Хімічна формула ☐Na₂(Mg₃Al₂)Si₈O₂₂(OH)₂[4]
Nickel-Strunz 10 9.DE.25
Dana 8 66.1.3c.1
Ідентифікація
Сингонія Моноклінна сингонія
Просторова група просторова група C2/md[5]
Інші характеристики
Названо на честь небо[6],
Зовнішній вигляд[7]
 Глаукофан у Вікісховищі
Глаукофан

Етимологія та історія

За давньогрецькими словами Γλαύκος glaukós, мінерал був названий блискучим, світлим завдяки своєму яскраво-блакитно-сірому кольору, що означає яскравий блиск неба, моря чи людського ока.

Глаукофан вперше був знайдений та описаний у 1845 році німецьким геологом та мінералогом Йоганном Фрідріхом Людвігом Гаусманом (1782-1859). Місце першознахідки — грецький острів Сірос (Syros).

Загальний опис

Хімічна формула: Na2Mg3Al3(OH)2[Si8O22] або Na2(Mg,Fe)3Al2[(OH)2|Si8O22]. Домішки: Fe2+,Fe3+,Са, К. Містить (%): Na2О — 6,98; MgO — 13,02; Al2О3 — 12,04; SiO2 — 57,73; Н2О — 2,27.

Сингонія моноклінна.

Азбестоподібна відміна глаукофану — родусит.

Кристали призматичні.

Колір темносиній, безбарвний.

Твердість 5,5-6,5.

Густина 3,1-3,3.

Спайність довершена за призмою.

Характерний мінерал глаукофанових і слюдяних кристалічних сланців. Асоціація: кросит, хлорит, епідот, лавсоніт, омфацит, жадеїт, актиноліт, барроїзит, куммінгтоніт, арагоніт.

Зустрічається у метаморфічних гірських породах. Ґлаукофанові сланці широко розповсюджені в прибережних горах Каліфорнії (США), в горах Канто (Японія), вздовж східного узбережжя Корсики, та в ряді районів Швейцарських Альп. В Україні є в Кривому Розі.

Див. також

Примітки
  1. The IMA List of Minerals (September 2014) — 2014.
  2. Hawthorne F. C., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2031–2048. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
  3. Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
  4. Hawthorne F. C., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral. — Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2037. — ISSN 0003-004X; 1945-3027 — doi:10.2138/AM.2012.4276
  5. mineralienatlas.de
  6. http://www.mindat.org/min-1704.html
  7. Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3

Література
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Лазаренко Є. К., Винар О. М. Глаукофан // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
  • Глаукофан // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.