Головін Федір Олексійович

Федір Головін народився 9 листопада 1650 року. Походив із боярського роду Ховріних-Головіних. Син боярина Олексія Петровича Головіна (1618–1690)[3]. Початкову освіту він здобув у батьківському домі. З малих років Федір виявляв допитливість, був вельми сприйнятливий до знань, які протягом усього свого життя успішно вдосконалював. Його письмова російська мова була бездоганною. У дитинстві вивчав латинь. Його вчителем був перекладач Андрій Білобоцький. У старшому віці Федір Олексійович Головін вільно читав класиків і вів листування на латині. Згодом він самостійно вивчив англійську та монгольську.

За переказом цар Олексій Михайлович на смертному одрі заповів Головіну «берегти царевича Петра, як зіницю ока», і під час Повстання стрільців саме Головін відвіз царевича з Москви до Троїцького монастиря[4]. 1676 року став стольником[1].

За царівни Софії звернув на себе увагу першого міністра В. В. Голіцина і в чині окольничого (1686) був посланий на Амур (в Даури) «для договорів і заспокоєнні сварок китайського богдихана»[5] (врегулювання прикордонного конфлікту в районі Албазинського острога). У 1689 році уклав Нерчинський договір, за яким поступився китайцям річку Амур до притоки Горбиці внаслідок неможливості вести з Китаєм серйозну війну[6].

Після повернення з посольства наданий посадою Сибірського намісника. Став одним з найближчих помічників нового царя Петра I у справі перетворення Росії. Стверджується, що Головін першим з бояр збрив бороду, чим заслужив схвалення молодого Петра[7]. Провів організаційні та інформаційні роботи з підготовки другого Азовського походу Петра I, під час якого, командуючи авангардом галер, дійшов разом з Петром I по Дону до Азова. У цьому поході перебував у новій для того часу посаді генерал-комісара, що стала згодом основою посади генерал-кригскомісара. За участь у другій Азовській кампанії був нагороджений срібною медаллю й указом Петра I від 27 грудня 1696 (6 січня 1697) отримав у володіння село «Молодівське городище з селами, селян і бобилів 57 дворів з усіма ж угіддя»[8].

Головін відіграв видатну роль у створенні російського флоту. У Великому посольстві (1697 р.) він займав друге місце після Ф. Лефорта. Подорожуючи європейськими столицями, запрошував на російську службу іноземців, готував умови для суднобудівних робіт, після закінчення роботи в посольстві очолив новостворений військовий морський наказ. У його віданні перебувала і Навігацька школа.

У 1699 році, після смерті Ф. Лефорта, Головін одержавши звання генерал-адмірала, став першим кавалером ордена Святого Андрія Первозванного[9], отримав також у завідування іноземні справи (називався по-новому канцлер) і зайняв перше положення між урядовими особами («перший міністр», за відгуками іноземців). Аж до самої смерті в 1706 році керував російською дипломатією — вів велику дипломатичне листування, зокрема з Й. Р. Паткулем, І. Мазепою і керував діями російських послів. Під наглядом Головіна була створена система дипломатичних представництв Росії за кордоном. У 1704 році підписав від імені царя російсько-польський договір, особисто складав російсько-данський договір, наглядав за демаркацією кордону з турками.

Малюнок із «ВЭС»

До всіх своїх посад 19 серпня 1700 отримав чин генерал-фельдмаршала петровської новонабраної армії, яка з відкриттям війни зі Швецією, проте напередодні битви при Нарві разом з Петром I покинув армію, залишивши командування герцогу де Круа.

Першим з російських сановників грамотою римського імператора Леопольда I, від 5 (16) листопада 1701 року, фельдмаршал, генерал-адмірал Федір Олексійович Головін зведений, зі спадним його потомством, у графську Римської імперії гідність. Від нього походить графська гілка роду Головіних. Найвище веління на прийняття і носіння цього титулу в Росії, друге після О. Д. Меншикова, сталося в листопаді 1702 року.

Влітку 1702 супроводжував царя в Архангельськ, спостерігав за транспортуванням Державною дорогою кораблів, які брали участь в облозі Нотеборга.

У 1703 році був присутній при облозі Ніеншанца. Після битви в гирлі Неви як перший кавалер ордена Святого Андрія Первозванного поклав знаки ордена на царя Петра і його фаворита О. Д. Меншикова[10].

Помер дорогою до Києва, де перебував цар. Тільки 7 місяців по тому його рештки були доставлені в сімейну усипальницю — Симонов монастир. У 1930 роки монастирський некрополь був знищений разом з надгробком Федора Олексійовича, напис на якому свідчив:

Літа від створення світу 7214-го, а від Р. Х. 1706 року, липня 30 дня, на пам'ять Святих Апостолів Сили і Силуана, преставився Його Високографська Ясновельможність Федір Олексійович Головін, Римської Держави Граф, Царської Величності Державний Великий Канцлер і посольських справ верховний Президент, ближній боярин, морського флоту Адмірал, намісник Сибірський і Кавалер чинів: Св. Апостола Андрія, Білого Орла і «Генерозітеї» (Generosite) та ін. Оригінальний текст (рос.) Лѣта отъ сотворенія міра 7214-го, а отъ Р. Х. 1706 года, Іюля 30 дня, на память Святыхъ Апостоловъ Силы и Силуана, преставился Его Высокографское Превосходительство Ѳедоръ Алексеевичъ Головинъ, Римскаго Государства Графъ, Царскаго Величества Государственный Великій Канцлеръ и посольскихъ дѣлъ верховный Президентъ, ближній бояринъ, морскаго флота Адмиралъ, намѣстникъ Сибирскій и Кавалеръ чиновъ: Св. Апостола Андрѣя, Белаго Орла и “Генерозитеі” (Generosite) и пр.

Головін особливо відзначився тим, що, попри солідний вік, успішно діяв в новому дусі, коли набагато молодші співробітники Петра тільки ще того навчалися. Цар високо цінував Головіна, називав його своїм другом і, сповіщаючи в листі про його смерть, підписався «печаллю переповнений Петро».

Про матір і дружину цього державного діяча відомостей не збереглося. Висловлено припущення, що дружину звали Катериною[11]. Діти:

• Іван (1682—1708), одружений з дочкою графа Б. П. Шереметєва
• Олександр (1694—1731) — капітан-лейтенант флоту, одружений з дочкою віцеканцлера Петра Шафірова
• Микола (1695—1745) — адмірал, сенатор, одружений із Софією Микитівною Пушкіною; їхня дочка Наталя за фельдмаршалом принцом Гольштинським
• Парасковія (1687—1720), дружина князя Сергія Борисовича Голіцина, бабуся С. Ф. Голіцина.

Головін перебував у родинних стосунках з найвизначнішими сподвижниками Петра I: О. Д. Меншиков був йому свояк, Шереметєв, Шафіров, Б. Голіцин — свати, а П. І. Ягужинський і А. І. Рєпнін припадали сватами його синам.

Його молодший брат Олексій Головін був генерал-майором армії Петра I.

На лівому березі Яузи канцлеру Головіну і його спадкоємцям належала велика ділянка, на якій стояв Головінський палац.

Срібна монета 25 рублів, присвячена Головіну Ф. О.

• Федір Головін згадується у творах художньої літератури — романі О. М. Толстого «Петро I» (1934) і уся Цзінь Юна «Олень і триніжок» (1972), що оповідає про вигадані пригоди Головіна в Цінської імперії.
• Головін вважав своїм небесним покровителем святого Феодора Стратилата. На згадку про Головіну на кордоні з Естонією, на острові Капергольм була побудована каплиця, присвячена святому.
• У 2007 році було проведено ряд пам'ятних заходів у Москві, Калінінграді, Ростові-на-Дону та Азові[12]. Перед орденським Андріївським собором в Петербурзі встановлено бюст Головіна як першого кавалера ордена Андрія Первозванного[13].
• У 2007 році Банк Росії випустив срібну монету номіналом 25 рублів, присвячену Ф. О. Головіну.
• У вересні 2017 року в Улан-Уде на горі Батарейній встановлено меморіальну дошку для увічнення пам'яті Ф. О. Головіна[14].
• Ім'я «Федір Головін» носить корабель зв'язку Балтійського флоту ВМФ Росії.
• Ім'я Федора Головіна носить одна з вулиць м. Воронежа.

• Світлана Зайцева. Що ще крім просто красивого вигляду?. Культура. Газета «Выру Проспект». Новини Нарви та Естонії. — Перший абзац статті. Дата звернення: 24 березня 2010.
• Бантиш-Каменський, Д. М. 1-й Генералъ-Фельдмаршалъ Графъ Ѳедоръ Алексѣевичь Головинъ // Біографії російських генералісимусів і генерал-фельдмаршалів. У 4 частинах. Репринтне відтворення видання 1840 року. Частина 1—2 — М.: Культура, 1991. — 620 с. — ISBN 5-7158-0002-1.
• Возгрін В. Є. Росія і європейські країни в роки Північної війни. Історія дипломатичних відносин в 1697—1710 рр. — Л.: Наука, Ленінгр. від-ня, 1986. — 295 с.
• Казанський П. С. Граф Феодор Олексійович Головін // Родовід Головіних, власників села Новоспаського. — М.: Тип. Селівановського, 1847. — [6], 231 с. С. 179—209.
• Мамишев В. М. Генерал-фельдмаршал і генерал-адмірал граф Феодор Олексійович Головін. — СПб.: тип. В. Березовського, 1904. — 46 с.
• Павленко М. І. Петро Великий. — М.: Думка, 1990. — 591 с.: іл. — (Бібл. сер.). Дв. Вказ. імен.
• Листування фельдмаршалів Федора Олексійовича Головіна і Бориса Петровича Шереметєва в 1705 і 1706 роках. — М.: тип. В. Готьє, 1851. — 68 с.
• Федір Олексійович Головін (1650—1706 рр.); [Галерея рос. флотоводців] // Мор. збірник. — 1990. — № 8. — С.32 + цв. портр.
• Терещенко О. досвід огляду життя сановників, які керували іноземними справами в Росії. СПб., 1837. Ч. 1. на сайті Руніверс

• У Москві встановлено пам'ятний знак на честь відомого дипломата петровського часу Головіна, Інтерфакс, 24 березня 2007 року.
• У Петербурзі встановлять пам'ятник-бюст сподвижнику Петра I, адміралу Головіну, Інтерфакс, 28 червня 2007 року.