Голоскове

Голоскóве село в Україні у Первомайському районі Миколаївської області. Населення становить понад 600 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ониськівська сільська рада до липня 2020 року. З липня 2020 року — Кривоозерська селищна рада ОТГ. У селі є міст через Південний Буг, за яким село Люшнювате, Голованівський район, Кіровоградська область.

село Голоскове
Країна  Україна
Область Миколаївська область
Район/міськрада Первомайський
Рада Ониськівська сільська рада
Облікова картка Голоскове́ 
Основні дані
Населення понад 600
Площа 3 км²
Густота населення 200 осіб/км²
Поштовий індекс 55123
Телефонний код +380 5133
День села 28 серпня
Географічні дані
Географічні координати 48°09′39″ пн. ш. 30°26′09″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
124 м
Водойми р. Південний Буг
Відстань до
обласного центру
228 км
Відстань до
районного центру
27,3 км
Місцева влада
Адреса ради 55123, Миколаївська обл., Первомайський р-н, с. Ониськове, пров. Шкільний, 3
Карта
Голоскове
Голоскове
Мапа

Походження назви

Ще за часів козацької доби через територію сучасного села, яке виходить до річки Південний Буг, проходив чумацький шлях козаків. Мостів у ті древні часи в цих краях через річку не було. Були лише примітивні пороми. Тому чумаки кричали в тумані (подавали голос, голосували), щоб їх переправили на той, чи інший бік. Так і пішла назва поселення — Голоскове.

Історія

У 1863 році в Голосковому була власна синагога а уже в 1889 р. синагог у містечку налічувалось уже дві.

Село Голоскове разом із селом Ониськове в XIX столітті належали генералові Монастирському, який збудував відомий на всю округу п’ятиповерховий млин на річці Південний Буг. Млин за добу давав тисячу пудів намеленої муки відмінної якості, яка йшла навіть на експорт. А також є легенди про те, як Тарас Шевченко відвідав гучний голосківській ярмарок і сів відпочити біля млина під столітньою вербою.

У 1909 році, після смерті Якова-Елі Шапіоро, рабином містечка Голоскове став його син — Хаім Шапіро. Уже у той період містечко мало соціально розвинену інфраструктуру, так у місті було близько 8 перукарень, низка різноманітних майстерень, куди з'їжджалися люди з усіх найближчих околиць.

У червні 1919 року у Голоскове відбувся погром, влаштований частинами Добровольчої армії, або денікинцями, які прийшли на українську землю з Півдня Росії (Кубань).

20—23 січня 1920 року у Голосковому під час Зимового походу стояв Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР[1].

Також є легенди про те, як Тарас Шевченко відвідав гучний Голосківській ярмарок і сів відпочити біля млина під столітньою вербою, яка до речі, стоїть і по сьогоднішній день.

У часи Голокосту...

Під час Голокосту Голоскове підпало під румунську зону окупації. У вересні 1941 року в Голосковому був розстріляний 241 єврей. У селі досі є «братська могила» розстріляних, однак в розваленому стані, на самому єврейському кладовищі.

Досі збереглось старе єврейське кладовище на окраїні села.

У травні 1945 року відбудовано зруйновані під час Другої Світової Війни (1939-1945 років) Голосківський млин і комори для зерна.

У 1948 році розпочато будівництво Голосківської гідрогес, яка мала обслуговувати колгоспи Голосківської і Ониськівської сільрад і сусідні райони.

У 1951 році до села були переселені люди із Дрогобицької області (на даний час Дрогобицький район Львівської області) західної України в рамках так званої "Акції - 51" у зв'язку із поділом кордону між Польщею та колишнім СРСР. Дані події детально описані у книгах Наталії Кляшторної "Акція - 51. Останні свідки" 2006 року та "Акція - 51. Книга пам'яті" 2009 року.

У 1967 році запрацювала новозбудована Голосківська середня школа. Навколо школи росте молодий сад.

У 1972 році побудовано та здано в експлуатацію 2-поверховий адміністративний будинок, де розмістилися контора колгоспу, сільська рада, відділення зв’язку.

У 1983 році почав функціонування новий двоповерховий дитячий садок.

Видатні уродженці

  • Зубицький Володимир Данилович — український композитор та виконавець (баяніст;
  • Зубицький Олександр Данилович — лікар гастроентеролог вищої категорії, лікар з народної і нетрадиційної медицини;
  • Квитко Лев Мойсейович — радянський поет українсько-єврейського походження;
  • Григор'єва Лілія Іванівна — суддя Верховного Суду України, заслужений юрист України, нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ ступеня.

Примітки

  1. Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.