Голубівське (селище)
Голубі́вське — селище в Україні, у Попаснянському районі Луганської області. Населення становить 1901 осіб. Орган місцевого самоврядування — Голубівська сільська рада.
| селище Голубівське | |
|---|---|
| адміністративно-територіальна одиниця | |
| Країна |  Україна |
| Область | Луганська область |
| Район | Попаснянський |
| Код КОАТУУ: | 4423881501 |
| Основні дані | |
| Засноване | 1764 |
| Населення | 1901 |
| Площа | 4,59 км² |
| Густота населення | 414,16 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 93890 |
| Телефонний код | +380 6474 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°41′16″ пн. ш. 38°38′46″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
85 м |
| Водойми | Лугань, Горіхова, Балка Розсохувата |
| Місцева влада | |
| Рада | Голубівська сільська рада |
| Адреса ради | 93333, Луганська обл., Попаснянський р-н, с-ще Голубівське, вул. Совхозна, 21 |
| Карта | |
  Голубівське | |
 Голубівське | |
| |
Розташування
Селище Голубівське розташоване на сході району на річці Лугань, у місці впадання її лівих приток, річки Горіхової та Балки Розсохуватої. Знаходиться за 89 км від обласного центру м. Луганська та за 36 км від районного центру м. Попасна.
Сусідні населені пункти: Березівське на південному заході, місто Кіровськ на півдні (обидва вище за течією Лугані); селище Тавричанське і села Весняне на південному сході, Дачне, селища Фрунзе (обидва нижче за течією Лугані) на сході, Донецький і село Жолобок на північному сході.
Історія
Історично село виникло у 1764 році.
На території ради є кургани, у яких знайдені поховання кімерійських часів (X—IX ст. до н. е.).
У другій половині XVIII століття характерною рисою освоєння краю була поява дрібних поселень — хуторів. З часом багато з них були покинуті людьми, на місці ж інших і нині існують населені пункти. Великі ділянки землі — «рангові дачі» — у районі Придонців'я отримали офіцери Сербських полків Шевича та Депрерадовича, а територію, де нині розкинулося село Голубівка отримав Петро Голуб.
У 1764 році П. Голуб, серб за національністю, взявши російське підданство і бувши тоді поручиком, заснував на березі річки Луганки село Голубівку. Спочатку тут було чотири двори з десятком кріпаків. Однак багата земля приваблювала все нових переселенців, і село розросталося. Уже через двадцять років у селі налічувалося 12 дворів та 84 кріпаки.
Потім Голубівка перейшла у власність молодшого сина П. Голуба. У 1859 році налічувалося 117 дворів та 642 кріпаки. Напередодні скасування кріпосного права село було найбагатолюднішим населеним пунктом Слов'яносербського повіту.
У 1903 році в селі Голубівка відкрили церковно-приходську школу. У 1918–1922 роках у школі викладав музику Іван Сергійович Паторжинський, який згодом став народним артистом СРСР, солістом Київського театру опери та балету імені Т. Г. Шевченка, професором та викладачем Київської консерваторії.
Населення
За даними перепису 2001 року населення селища становило 1901 особу, з них 73,54 % зазначили рідною українську мову, 26,30 % — російську, а 0,16 % — іншу[1].
Інфраструктура
На території ради розташовані вугледобувні та вуглепереробні підприємства. Сільськогосподарські підприємства ради займаються вирощуванням зернових, технічних та інших культур.
Для обслуговування населення в раді діють два заклади охорони здоров'я, дві загальноосвітні школи, Будинок культури та три бібліотеки.
Джерела
- Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси/ упор. В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9 (стор. 342, матеріали із книжки «Земля Попаснянська» під редакцією Г. Г. Єщенка).