Горинь Ольга Павлівна

У молоді роки Ольга Горинь активно займалася в Організації українських націоналістів та Українській повстанській армії. Зокрема, вона тиражувала та розповсюджувала підпільну літературу самвидаву, писала листи, вірші та інші твори, що викривали злочини Сталіна та КПРС на Галичині.

За свою діяльність Ольга Горинь була заарештована 9 квітня 1952 року. Її засудили до 25 років таборів суворого режиму та 5 років позбавлення прав. Спочатку відбувала покарання в Інті, що в Комі АРСР. Згодом її перевели до Абезь, потім — у Коксунь в Казахській РСР. Звільнена достроково в 1956 році.

Після дострокового звільнення від покарання Ольга Горинь вступила у Львівський університет, який закінчила в 1961 році. У 1962 році працювала в науковій бібліотеці Львівського університету, у 1962-1966 роках — художнім керівником Будинку вчителя у Львові. До 1972 року вчителювала.

Була активною громадською діячкою. Виступала проти порушення громадських прав людей та за легалізацію УАПЦ та УГКЦ. Після відновлення незалежності України в 1991 році виступила ініціатором відновлення «Союзу українок». Також із 1991 року була головою Української християнської партії жінок.

Крім громадської діяльності, активно займалася мистецтвом. Основним видом мистецтва, яким займалась Ольга Горинь, була художня вишивка. У її доробку — переважно українське народне вбрання: свитки, накидки, безрукавки, кептарі, сукні, які виготовлялися бісером та вишиванням. Брала участь у художніх виставках із 1966 року. Провела персональну виставку у 2004 році в Києві. У 1981 році стала народним майстром декоративно-ужиткового мистецтва.