Горобіївка (Черкаський район)

Горобі́ївка село в Україні, у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Степанецькій сільській громаді. Розташован за 25 км від залізничної станції Таганча. Населення становить 422 осіб.

село Горобіївка
Країна  Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Черкаський район
Громада Степанецька сільська громада
Рада Степанецька сільська рада
Облікова картка картка 
Основні дані
Перша згадка перша половина 18 століття
Населення 422
Площа 2,132 км²[1]
Густота населення 198 осіб/км²
Поштовий індекс 19050
Телефонний код +380 4736
Географічні дані
Географічні координати 49°34′14″ пн. ш. 31°23′59″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
159 м
Відстань до
обласного центру
46 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
28 км
Найближча залізнична станція Таганча
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради с. Степанці,
Карта
Горобіївка
Горобіївка
Мапа

Історія

Біля Горобіївки виявлено поселення скіфських часів. Частина яру Буди мала назву Блосковщина — від імені одного з перших поселенців Блоска. У середині XVII століття в Будах знаходились криниці Безодня та Альтанка, з яких брали воду для польського короля Станіслава Понятовського під час його перебування у Каневі та зустрічі російської імператриці Катерини ІІ у 1783 році. Пізніше поселення від яру Буди отримали назви Буда-Горобіївська та Горобіївка. Є припущення, що назва села Горобіївка походить від імені графа Воробйова, який володів маєтком у цій місцевості.

До Жовтневого перевороту 1917 року маєток продавався кілька разів — графу Лету, графу Багратіону, графу Тихомирову, генералу Колкунову, графу Терещенку. В Горобіївці також знаходився один з маєтків графині Лопухіної.

У 1919 році було організовано перший сільській виконавчий комітет, а в січні 1930 року — перший колгосп.

У роки радянсько-німецької війни брали участь 121 мешканець села, з них 58 нагороджені орденами і медалями. На честь загиблих односельців встановлено обеліск Слави. На братській могилі воїнів, що загинули під час відвоювання села встановлено пам'ятник.

Станом на початок 70-х років 20 століття в селі проживало 1 056 мешканців. Тут містилася центральна садиба колгоспу ім. Ватутіна, який мав в користуванні 2,2 тисячі га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,9 га орної землі. Основними виробничими напрямоми були рільництво і тваринництво. Допоміжні підприємства — механічний млин, пилорама, цегельний завод. На той час в селі працювали восьмирічна школа, клуб із залом на 300 місць, 2 бібліотеки з фондом 11 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт.

Сучасність

На сьогодні у селі діє загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів, 3 магазини, відділення зв'язку, відділення Ощадбанку, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт. Сільськогосподарські угіддя орендуються ФГ «Святунів», ПП Сайко, ТОВ «Кремінь-центр». ТОВ БК «Стандарт» проводиться реконструкція цегельного заводу. Діє Свято-Миколаївська церква (настоятель отець Василій).

Пам'ятки

Відомі люди

У селі народились:

Галерея

Джерела

Посилання

Література

Ресурси інтернету

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.