Гравілат річковий

Гравілат річковий[1], гребінник прибережний[2], гравілат струмковий[3] (Geum rivale L.) багаторічна трав'яниста рослина родини розових (Rosaceae).

?
Гравілат річковий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Дводольні (Dicotyledoneae)
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Розанні (Rosoideae)
Триба: Colurieae (Colurieae)
Рід: Гравілат (Geum)
Вид: Гравілат річковий
Geum rivale
L., 1753
Посилання
Вікісховище: Geum rivale
EOL: 231260
IPNI: 725355-1
ITIS: 24659
МСОП: 64314072
NCBI: 148897

Назва

Назва пішла від назви роду на фармацевтичній латині, якою були написані травники у середньовіччі. Там вона називалася — «каріофіллата». В українській розмовній мові слово спростилося до «графілат», і незабаром на «гравілат». Оскільки назва міцно прижилася, його зафіксували в ботанічній номенклатурі. У народі гравілат річковий також називають — «гвоздиковий корінь», «могущник великий», «водяний бадан», «Чортові головки», «замовна трава».

Будова

Гравілат річковий буває від 20 до 75 см заввишки. Стебла червонясті, вкриті відстовбурченими волосками. Прикореневі листки з довгими черешками. Стеблові листки можуть бути з короткими черешками або сидячі. Цвіте з кінця весни до середини літа. Квітки дзвоникоподібні, похилені донизу, звичайно розташовуються по 2-3. Чашечка забарвлена в червонясто-бурий колір. Пелюстки мають довгий нігтик, забарвлені в кремовий або, рідко, в жовтий колір, із темно-червоними жилками.

Відрізняється від гравілату міського пониклими, більшими квітками з дзвоникоподібним віночком; пелюстки жовтуваті з оранжево-червоними жилками.

Поширення

Росте на вогких луках, вільшняках, заболочених місцях, у лісах і чагарниках, по берегах річок, озер. Тіньовитривала рослина. Поширений по всій Україні, крім крайнього Степу. Зустрічається нечасто.

Загальний вигляд гравілату річкового

Використання

Гравілат річковий — добрий пилконос і медонос. Використовують у медицині. Традиційно восени і навесні запасають корінь і кореневище гравілату. Вони містять дубильні речовини, крохмаль, гіркий глікозид геін.

Рослина має кровоспинні, знеболювальні, в'яжучі та загальнозміцнювальні властивості. До того ж гравілат річковий є антисептиком і слабким заколисливим засобом.

У харчуванні

З молодого листя і стебел гравілату готують салати, супи, пюре, гострі приправи. Коріння можна їсти відвареними. Через дубильні речовини гравілат річковий кладуть в пиво, щоб воно могло довго зберігатися і не скисати. Сухі коріння використовують як ароматичну речовину замість гвоздики і кориці в пирогах, квасах, домашньому пиві, вині, лікерах, інших напоях та виробах. Навіть латинська назва роду Geum походить від грецького смачний, приємний[3].

Див. також

Примітки

  1. Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. К. : Наук. думка, 1987.
  2. Geum rivale // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.41

Джерела

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.