Гральний бізнес

15 травня 2009 року в Україні Верховна рада приймає Закон України «Про Заборону грального бізнесу в Україні».

У законі уточнюється термін гральний бізнес, до якого відносять діяльність з організації, проведення та поданням можливості доступу до азартних ігор у казино, на ігрових автоматах, комп'ютерних симуляторах, у букмекерських конторах, в інтерактивних закладах, в інтернет казино незалежно від місця розташування сервера.

Ігрові автомати в Лас-Вегасі

У березні 2017 року, за результатами опитування, проведеного соціологічною групою Рейтинг, лише 17 % вважають, що заборона грального бізнесу виявився успішним, 71 % українців вважає, що він виявився швидше або повністю неуспішним.

З моменту набуття чинності закону про заборону, гральний бізнес в Україні не перестав існувати, на початок 2017 року в Україні склалася парадоксальна ситуація: юридично гральний бізнес в країні заборонений, але фактично, він процвітає у вигляді «Лото Маркет», залів «Національної Лотереї», «Інтернет-клубів» та «Інтернет-кафе» під прикриттям вищих посадових осіб правоохоронних органів.

З 14 липня 2020 року Верховна Рада України ухвалила в другому читанні та у цілому закон про легалізацію грального бізнесу в Україні законопроектом 2285-Д. Проведення азартних ігор дозволено за умови отримання ліцензії[1]. Ліцензуванням та наглядом за цією сферою займається Комісія з регулювання азартних ігор та лотерей, створена 23 вересня 2020-го.

З 2007 року по всьому Казахстану було закрито всі казино та ігрові автомати, виключення було зроблено для міст Капчагай і Щучинськ. 2008 року відкрилося перше легальне казино Казахстану в гральній зоні Капчагай.

Азартні ігри дозволені в Мексиці за умови отримання відповідного урядового дозволу на здійснення ігрової діяльності від компетентного органу Мексики.

Правове регулювання грального бізнесу завжди входило і входить в компетенцію влади штату, федеральна влада, як правило, цьому не перешкоджає. Про це, зокрема, говорить глава 15 (параграф 3001) Зводу законів Сполучених Штатів Америки, згідно з якою питання визначення видів азартних ігор, організація та проведення яких допускається в межах штатів, а також вік учасників азартних ігор знаходиться у веденні штатів. Федеральна влада в регулювання грального бізнесу втручалися всього кілька разів.

1951 року в країні приймається закон «Про транспортування ігрових пристроїв», 1961 року — закон «Про подорожі», 1970 року — закон «Про незаконний гральний бізнес» та 2000 року — закон «Про кінні перегони». Так, наприклад, відповідно до закону «Про транспортування ігрових пристроїв» (закон Джонсона) забороняється переміщення ігрових автоматів між штатами, в яких вони знаходяться під забороною. Крім цього закон передбачає проходження процедури реєстрації всіх компаній виробників і продавців грального обладнання, що здійснюють свою діяльність на території Сполучених Штатів Америки в міністерстві юстиції США.

У деяких штатах гральною діяльністю можуть займатися лише представники корінного населення Америки — індіанці. Казино в індіанських резерваціях починають з'являтися з 1989 рокув, після того, як 17 жовтня 1988 року Конгрес США прийняв закон про регулювання гральної діяльності індіанських племен, що встановив мінімальні обмеження на зайняття гральним бізнесом.

Казино легально діють в штаті Невада (у всіх населених пунктах, включаючи Лас-Вегас, Ріно і Карсон-Сіті), а також в Атлантік-Сіті (Нью-Джерсі) і в штаті Арканзас. [5] Крім цього, на всій території країни працюють гральні заклади в індіанських резерваціях (більше 300 казино), що, однак, має і негативні наслідки. Частина плавучих казино розташована по річці Міссісіпі і її притоках, з великих морських портів постійно ходять круїзні лайнери з казино на борту.

До 1994 року практично всі штати легалізували ті чи інші форми азартних ігор. Казино, як і інший гральний бізнес, повністю заборонений лише в Юті та на Гаваях.

У Росії в першу половину 2000-х років спостерігався справжній бум грального бізнесу — в країні функціонувало близько тисячі казино. Проте 20 грудня 2006 року в Росії був прийнятий Федеральний Закон № 244 про регулювання грального бізнесу, згідно з яким всі заклади, що надають сервіс азартних ігор (крім лотерейних і букмекерських контор), повинні були бути винесені з міст в чотири спеціальні гральні зони: Янтарна (Калінінградська область), Сибірська Монета (Алтайський край), Примор'я (Приморський край) і Азов-Сіті (Краснодарський край, Ростовська область).

Оскільки з 1 липня 2009 року Федеральний Закон РФ № 244 повністю набрав чинності, казино не змогли легально існувати ніде в Росії, крім гральних зон. На момент закриття грального бізнесу в Москві працювало 33 казино.

З 1 липня 2009 року в РФ у всіх регіонах, включаючи Москву і Санкт-Петербург, частина казино повністю перейшла на нелегальне становище. У деяких регіонах були випадки відкриття нових підпільних казино.

На практиці це не призвело до їх закриття, а лише змусило перейти казино в тінь і використовувати протекцію впливових силових структур, яким платяться кошти за прикриття.

• Зайняття гральним бізнесом // Велика українська юридична енциклопедія. У 20 т. Т. 17. Кримінальне право / В. Я. Тацій (відп. ред.) та ін. — 2017. — С. 218. — ISBN 978-966-937-261-1.