Азартні ігри в Монако

В середині XIX століття князівському дому Грімальді, керівної династії незалежної карликової держави Монако, загрожувало банкрутство. Бунтівна комуна Ментон і його частина, село Рокбрюн-Віллаж, отримали статус французької території 1848 року. Ставши незалежними від Монако, вони відмовилися платити запроваджений Грімальді податок на оливкову олію і фрукти. Кароліна Жибер, дружина принца Флорестана I, запропонувала залучити іноземні фінанси, побудувавши казино «на водах». Вона ж запропонувала назвати одну з областей Монако на честь сина.

Карл III погоджується й слідує прикладу герцога Фердинанда, що перетворив Бад-Хомбург на гральний центр Європи. 14 грудня 1856 року він відкриває гральний будинок в Villa Bellevu — це помітний особняк у кварталі Кондамін. Його господарями стають журналісти Леон Ланглуа і Альбер Обер. Однак, нерозвинена інфраструктура на ділянці Ніцца — Монако перешкоджає приїзду гостей, і 1857 року казино доводиться продати. Новим господарем стає землевласник з Мерти, пан Дюваль, активний гравець грального дому в Фраскаті. Йому дістається й земельна ділянка з оливковим садом на плато над бухтою Спелюг. Наступного року там на пагорбі Спелюг Карл закладає перший камінь майбутнього казино. І ділянка переходить у власність наступного невдалого інвестора.

Ле Фебр насамперед налагоджує пароплавне повідомлення Ніцца — Монако. Пароплав «Карл Третій» курсує двічі на день. Починається будівництво казино, цьому сприяє дешевизна землі і робочих рук у князівстві. Ділянку землі під готель Ле Фебр купує на бартерних умовах — за столовий сервіз на дванадцять персон. Справи в князівстві йдуть вкрай погано, і інвестиції не окупаються — хоча перший невеликий прибуток казино приносить власнику 1859 року. Ле Фебру доводиться відійти від справ, не закінчивши будівництво. Раніше Кароліна відправляє свого секретаря до Німеччини, починаючи переписку з Франсуа Бланом[1].

Мадам Блан переконує директора казино в Бад-Хомбург втілити подібний проект у Монако. 1863 року власник монополії на рулетку нарешті погоджується допомогти і підписує «Статут Товариства морських купань і Кружка іноземців». Товариству передається весь туристичний бізнес Монако, в тому числі казино. Франсуа Блан виступає інвестором і отримує концесію на експлуатацію казино протягом 50 років із зобов'язанням відраховувати щорічно 10 % доходів до казни князівства Монако.

Франсуа Блан будує казино на старому місці, приділяючи максимум уваги висвітленню казино в пресі та місцевій інфраструктурі. 1866 року колишній пустельний пагорб Делюг отримав назву на честь самого принца — Монте-Карло перекладається як Гора Карла. За три роки казино приносить небувалий прибуток, який дозволила скасувати пряме оподаткування громадян Монако і обов'язкову військову службу.

Слава Монте-Карло поширюється Європою. 1869 року казино приймає в 170 тис. відвідувачів. 1871 року в Німеччині забороняють азартні ігри, після чого Монте-Карло стає гральною столицею Європи.

1878 року овдовіла Марі Блан звертається до Шарля Гарньє з пропозицією побудувати оперу Монте-Карло, спроектувати будівлю казино йому допомагає Жюль Лорен Дютру. Будівництво триває півроку, в ньому беруть участь 400 робітників.

Шарль Гарньє на той момент відомий як архітектор Гранд-Опери в Парижі. Франсуа Блан дав французькому уряду позику в п'ять млн золотих франків, які дозволили відкрити театр Гранд-Оперу 1875 року. Таким чином, комплекс Монте-Карло став другим спільним проектом Шарля Гарньє і подружжя Блан. Будівлю казино було оформлено в тому ж розкішному стилі, що й паризьку оперу. З'явився готель, не виходячи з якого можна потрапити до казино, і театр, фасадом звернений до Середземного моря.