Азартні ігри на Філіппінах

Ілюстрація 1734 року: два філіппінці, що слідкують за півнячими боями

Ще до іспанської колонізації[1] азартні ігри вже були на Філіппінах. Хоча немає точних записів, коли вони вперше практикувались на архіпелазі, деякі з них були введені китайцями в кінці XVI століття. Через близькість двох країн, багато місцевих китайців поїхали на Філіппіни для бізнесу.[5][6] Під час подорожі Магеллана на Філіппіни в записах Антоніо Пігафетта було відмічено, що він вже був свідком ставок на півнячі бої, коли його корабель прибув до Палавана 1521 року.

Під час іспанського колоніального періоду, азартні ігри ставали популярними в картярських салонах, більярдних залах тощо. На початку та до середини XIX століття було введено лотереї[7] та ставки на кінні перегони[8]. На той час також були створені казино.[9] Тоді це стало проблемою для іспанських колонізаторів;[1] у звіті Антоніо Морга зазначалося, що чоловіки в Манілі звикли до азартних ігор на величезні[10] а аз, ртні ігри стали поширеними у всіх верствах суспільства. Через згубнийв колоніальний ігор, уряд вжив заходів для придушення цієї діяльності, але це мало ідкіана ціональним явищевже м.

Півнячі бої були улюбленим видом розваг на Філіппінах. Майже в кожному селі була своя ігрова зона. Це тривало до американської окупації країни[1].

Філіппінська корпорація розваг та ігор (PAGCOR)

Як і іспанці, американці спочатку намагалися заборонити азартні ігри, але 1912 року все ж дозволили їх.[11] Державна гра в азартні ігри для благодійних цілей була дозволена в 1930-х роках, прибутки зі ставок на кінні перегони передавались Філіппінській федерації легкої атлетики (нині Філіппінський олімпійський комітет). Вони контролювалися організацією під назвою National Charity Sweepstakes. З середини 1930-х було дозволено тоталізатори, після чого Національні благодійні тоталізатори були змінені на Філіппінські філії благодійних тоталізаторів (PCSO).[7]

Відтоді різні форми азартних ігор були впроваджені та продовжують поширюватися по всій країні. 2016 року президент Родріго Дутерте ініціював налагодження відносин між Філіппінами та КНР, тому Філіппіни отримали більше китайських туристів та інвестицій. Це дозволить Філіппінам скласти конкуренцію Макао та Сінгапуром, ставши зе одним центром азартних ігор, орієнтованим середній клас в Азії.[12]

Після початку видачі ліцензій онлайн-казино, на Філіппіни приїхало понад 300.000 іноземних працівників, в основному, з КНР. При цьому сама ця галузь існує в основному за рахунок китайських гравців, що грають через інтернет, адже онлайн-ставки заборонено на материковому Китаї[4].

Суттєвого впливу розвиток азартних ігор в країні зазнав від епідемії COVID-19 2019—2020 року. 15 березня 2020-го практично всі казино країни було закрито на карантин, десятки тисяч працівників лишились без роботи[4]. До липня лише деякі казино частково відновили роботу. При цьому, держава звинуватила індустрію місцевих онлайн-казино в тому, що вони привели в країну трудових мігрантів через що виросла злочинність і виник спалах коронавірусу. З огляду на це, уряд Філіппін розглядав підвищення податків або щаборону таких ігор[13].

2020 року на Філіппінах різко виросла популярність онлайнових півнячих боїв, через що суттєво знизилися продажі білетів офіційної лотереї PCSO.

Наприкінці 2020 року Палата представників схвалила закон щодо ліцензування іноземних гральних операторів (POGO) та їхніх іноземних співробітників. Згідно закону, такі компанії мають сплачувати податок у5% від валового доходу, а не з чистого прибутку, як до цього. Іноземні робітники, що отримують мінімальну зарплатню у 600 тис. філіппінських песо на рік (~1000$), сплачуватимуть податок у розмірі 25%[14].

З початку вересня 2020 року деякі з казино в Манілі отримали державні дозволи на поступове відновлення роботи, спочатку з заповненістю на рівні 30%[15]. Дозвіл стосувався тільки казино з ліцензіями національного регулятора PAGCOR[16]. У лютому 2021 року PAGCOR дозволив закладам збільшити кількість місць за гральними столами, розділивши сидіння бар'єрами[17].

Філіппінський благодійний офіс (PCSO Архівовано 2 квітня 2019 у Wayback Machine.)