Григор'єв Сергій Олексійович

Сергі́й Олексі́йович Григо́р'єв (нар. 5 липня 1910, Луганськ — пом. 9 квітня 1988, Київ) — український радянський живописець, графік і плакатист; професор з 1947 року, член-кореспондент з 1953 року і дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1958 року; член Спілки художників України. Чоловік Любові Григор'євої, батько Галини та Майї Григор'євих, дід Івана Григор'єва й Ольги Гуцу.

Сергій Олексійович Григор'єв
Народження 5 липня 1910(1910-07-05) або 22 червня 1910(1910-06-22)[1]
Луганськ, Катеринославська губернія, Російська імперія[2]
Смерть 9 квітня 1988(1988-04-09)[1] (77 років)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Країна  СРСР
Навчання Київський художній інститут (1932)
Діяльність художник
Вчитель Красицький Фотій Степанович і Кричевський Федір Григорович
Відомі учні Гордієць Євген Якович, Рябов Віталій Федорович, Деряжний Федір Іванович, Нечипоренко Генріх Вікторович, Водоп'янова Клавдія Пантелеймонівна, Скрябін Петро Дмитрович, Ходченко Лев Павлович, Марченко Ніна Яківна, Білан Петро Ілліч, Чегодар Василь Дмитрович і Біляк Володимир Йосипович
Член Спілка художників СРСР
У шлюбі з Григор'єва Любов Гнатівна
Нагороди

Біографія

Народився 22 червня [5 липня] 1910(19100705) року у місті Луганську в багатодітній сім'ї залізничного сторожа, де був одинадцятою дитиною. У 1922–1926 роках навчався у Запорізькій художньо-промисловій школі; з 1926 року — відвідував ВХУТЕМАС у Москві; у 1928–1932 роках навчався в Київському художньому інституті. Його вчителями були В. Невський, М. Кузнецов, М. Купріянов, Л. Бруні, В. Фаворський, Ф. Красицький, К. Єлева, В. Денисов, Є. Сагайдачний, Ф. Кричевський.

Після інституту працював у плакатній майстерні харківського видавництва «Література і мистецтво». У 1932– 1933 роках викладав на кафедрі рисунку Харківського художнього інституту; з 1934 року — доцент кафедри рисунку Київського художнього інституту.

Могила Сергія Григор'єва

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1935 року, всесоюзних з 1937 року, зарубіжних з 1933 року. Член ВКП(б) з 1941 року. Брав участь у німецько-радянській війні.

З 1947 року — професор, з 1950 року — керівник майстерні жанрового живопису Київського художнього інституту. У 1951–1955 роках — ректор Київського художнього інституту. В 1958 році очолив творчі майстерні Академії мистецтв УРСР, якими керував до кінця життя.

Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатик, 13, квартира 11. Помер 9 квітня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).

Творчість

У 1930-ті роки виконав плакати на індустріальну тематику, картини, присвячені життю радянської молоді, портрети, пейзажі. Серед перших робіт: «Купальниці» (1933), «Оборона Кічкаса», «Учбовий комбінат», «Фізкультурники» (1937), «Діти на пляжі» (1937, Національний художній музей України), «У Каневі» (1937), «Свято молоді», «У червоноармійських таборах» (1938), «Хлопці і Дніпро» (1939), портрети «Баяніст» (1937), «Комсомольська сім'я» (1939), портрет Максима Горького, «Портрет дівчини» (1939, Національний художній музей України).

В повоєнні роки написав:

  • «Дитяча музична школа» (1945);
  • портрет Маршала Радянського Союзу І. С. Конєва (1946);
  • «Мій знайомий» (1946);
  • «Вечірні промені» (1946);
  • «Г. Меліхов» (1947);
  • «На зборах» (1947, Харківський художній музей);
  • «Юні натуралісти» (1948, Національний художній музей України);
  • «У рідній сім'ї» (1948);
  • «Воротар» (1949, Третьяковська галерея);
  • «Прийом до комсомолу» (1949, Національний художній музей України);
  • «Батьківські збори»;
  • «Обговорення двійки» (1950, Третьяковська галерея);
  • «Повернувся» (1953, Третьяковська галерея);
  • «Хлопчик з характером» (1956);
  • «За книгою» (1958);
  • «За Батьківщину» (1959, Національна художня галерея у Софії);
  • «Батьківські збори» (1960);
  • «Діти за книгою» (1969);
  • «Рідна мати» (1970);
  • «Діти» (1970);
  • «Оля» (1972);
  • «Мирна земля» (1975);
  • «Осінь у Кончі-Заспі» (1976);
  • «Конча-Заспа» (1976);
  • «Сестра і брат» (1985).

У 1960—1970-ті роки провідне місце у творчості посідають портрети:

Були прецеденти можливих підробок «під Григор'єва». Наприклад, роботу «Тиха заводь» у червні 2004 року його онук Іван Григор'єв назвав підробкою. За словами Івана Григор'єва, представлена робота діда дуже нагадувала пейзаж Левітана «Засохлий ставок».

Картини художника знаходяться у Національному художньому музеї України, Зібранні (колекції) образотворчого мистецтва Градобанк, Третьяковській галереї, в приватних колекціях.

Відзнаки
Сергій Григор'єв. Обговорення двійки (1950)

Примітки
  1. The Fine Art Archive — 2003.
  2. Григорьев Сергей Алексеевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Память народа.(рос.)

Література

;

  1. Журнал перець 1984 16. www.perets.org.ua (укр.). Процитовано 18 квітня 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.