Гринько Олександр Боніфатійович
Олекса́ндр Боніфатійович Гринько́ (нар. 26 вересня 1919, Грибова. тепер Тернопільська область — пом. 9 вересня 2013, Львів) — український актор, співак (бас), діяч культури, публіцист. Народний артист України (1990). Орден князя Ярослава Мудрого 5-го ступеня (1999).
| Олександр Гринько | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Олександр Боніфатійович Гринько | |||
| Народився |
26 вересня 1919 с. Грибова, Лановецький район, Тернопільської обл. | |||
| Помер |
9 вересня 2013 (93 роки) Львів | |||
| Поховання | ||||
| Національність | українець | |||
| Громадянство | СРСР, Україна | |||
| Діяльність | актор, артист | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| IMDb | nm0342459 | |||
| Нагороди та премії | ||||
  Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня | ||||
|
| ||||
Життєпис
У 1938 закінчив гімназію у Тернополі. Від 1938 — студент юридичного факультету університету в м. Вільно (нині Вільнюс, Литва). На початку 2 Світової війни був заарештований польською поліцією, звільнений Червоною Армією. Депутат Народних зборів Західної України (26-28 жовтня 1939) від Лановецького виборчного округу (містечко, нині місто Ланівці, с. Грибова, с. Юськівці).
Від 1939 навчався на медичному факультеті Львівського університету, співав у хоровій капелі «Трембіта» під орудою Д. Котка, з 1940 працював у ансамблі пісні і танцю Російської армії імені О. В. Александрова в Москві.
24 червня 1941 Гринька заарештували органи НКВС; засуджено на 10 р. позбавлення волі (Саратовська область, Комі АРСР), потім 5 років заслання (Красноярський край). З 1949 працював у таборовому театрі. Звільнений 1955, реабілітований 1965.
З 1956 року незмінний актор Львівського театру імені М.Заньковецької. Знімався у кіно. Народний артист УРСР (1990)
Помер 9 вересня 2013 у Львові. Похований на 78 полі Личаківського цвинтаря.
Доробок
Ролі в театрі
Зіграв понад 150 ролей на сцені:
- Командор («Камінний господар» Лесі Українки),
- Карпо («Суєта» Івана Карпенка-Карого),
- Гірей («Маруся Богуславка» М. Старицького),
- Святослав («Сон князя Святослава» І. Франка),
- Залізняк («Гайдамаки» за Т. Шевченком),
- Клавдій, Лір («Гамлет», «Король Лір» В. Шекспіра),
- Білинський («Сестри Річинські» Ірини Вільде),
- Дорн («Чайка» А. Чехова) та ін.
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1993 | с | Пастка | президент суду | |
| 1993 | с | Злочин з багатьма невідомими | Прокурор Гіртлер | |
| 1992—1996 | с | Час збирати каміння | суддя Бжезінський | |
| 1983 | тф | Останній доказ королів | генерал Гардесті, очільник штабу військово-повітряних сил | |
| 1983 | ф | Провал операції «Велика ведмедиця» | Левко Завада, редактор емігрантської газети в Мюнхені | |
| 1976 | ф | Дума про Ковпака | Шерберг | |
| 1973 | ф | До останньої хвилини | До последней минуты | священик |
| 1971 | ф | Осяяння | Дружинін | |
| 1971 | ф | Камінний господар | Командор, головна роль |
Літературна діяльність
Автор автобіографічної повісті «Білі ночі, чорні дні» (Львів, 1997), статей на театральні теми в періодиці. Мемуарно-публіцистичного видання «Повернувся я з Сибіру» (2010 р. «Джерело»)
Література
- Митці України. К., 1992. — С.187;
- Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 177–178;
- Хто є хто в Україні. К., 2000. — СІЮ.
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6., Б. Мельничук.