Народні Збори Західної України

Наро́дні Збо́ри За́хідної Украї́ни — тимчасовий орган влади, утворений з метою правового оформлення нового статусу Західної України після вторгнення на її територію Червоної армії у вересні 1939 р.[1]

Делегати Народних зборів від Західної України у Москві, 1939-й рік

Вибори до цих Зборів проводилися 22 жовтня 1939 р. Були обрані 1484 депутати.[1]

Серед відомих депутатів: Ізидор Шурко (від села Глиняни Золочівського району Львівської області). Петро Тронько (від Назовизівського округу Надвірнянського повіту Станіславського воєводства). Турянський Іван Ілліч (від села Чайковичі Самбірського району Львівської області). Студинський Кирило Йосипович (був обраний головою Зборів). Луцький Олександр Андрійович (під чужим прізвищем — від Станіславського воєводства). Барвінський Василь Олександрович. Колесса Філарет Михайлович. Франко Петро Іванович. Панчишин Мар'ян Іванович. Пантелюк Юрій Йосипович. Гурська Галина (від Львова). Кіх Марія Семенівна (від Львова). Бегма Василь Андрійович (від Луцька). Гринько Олександр Боніфатійович (від Лановецького виборчого округу Тернопільського воєводства). Гоголь Ганна Григорівна (від села Черче Рогатинського повіту, Станіславського воєводства). Кузьма Орест (від Коломиї). Букатчук Созонт Васильович (від Косівського повіту Станіславського воєводства). Шпрингер Меєр Пейсахович. Додь Феодосій Леонтійович. Тудор Степан Йосипович (від Золочева). Блажкевич Іванна Омелянівна (від Тернопільщини). Тишик Іван Никандрович — від Волині. В роботі Народних Зборів брали участь і посланці трудящих Рівного.

Висування кандидатів у депутати та вибори в Народні Збори проходили під пильним оком та з тиском на виборців з боку радянської влади, яка поставила собі за мету обрання прорадянських депутатів. Вибори були безальтернативними, оскільки висували одного прорадянського кандидата. Підготовка до виборів, висування кандидатів в депутати у Народні Збори ЗУ та самі вибори відбувались в умовах початкового політичного терору з боку НКВД, який ще не встиг набрати обертів, та морального і психологічного тиску від представників радянської влади. Нейтралізовували представників українських та польських партій.[2][3] За твердженнями деяких свідків тогочасних подій, результати виборів часто були сфальсифіковані, навіть траплялися такі випадки, коли всупереч даних виборчих документів представники сталінської влади оголошували депутатами зовсім інших людей[4]. Один із свідків виборів в Народні Збори Західної України, який негативно ставився до радянської влади і вважав ці вибори фарсом, описував процес виборів наступним чином:

«Організатором виборів депутатів до Народних зборів було військо, може військо НКВД, не знаю. Знаю, що офіцери Червоної Армії прийшли в нашу хату й наказали матері винести всі речі з трьох кімнат, залишаючи нам тільки кухню. Саме в тих кімнатах улаштовано пункт для голосування. В першій кімнаті сиділа комісія, від якої голосуючі одержували бюлетені. В другій кімнаті стояли три кабіни, для, неначе, забезпечення таємного голосування. В третій кімнаті стояла урна, з тієї кімнати був вихід з хати. В дверях між першою і другою кімнатами під час голосування стояв котрийсь з місцевих активістів, котрий повчав людей: Якщо ви за радянську владу, то не мусите заходити до кабіни, можете бюлетень так укинути до урни. А якщо ви проти радянської влади, то можете зайти до кабіни і викреслити кандидата від партії. Після такої "інструкції" майже ніхто не заходив до кабіни.»

[5]

Інший свідок називає ці вибори «пародією плебісциту».[6] Але, за іншим свідченням, вибір, за деяким винятком, був альтернативним і навіть трапився випадок перемоги офіційно не затвердженого депутата, наприклад, О.Гринько. Тоді виборці викреслили з бюлетеня офіційного кандидата і вписали свого.[7]. Стверджується, що вибори були організовані комуністичною владою з метою надання легітимності приєднання до СРСР нових територій[8]. Народні Збори Західної України не були народним, демократичним волевиявленням, а представляли собою добре відпрацьований політичний фарс.[9]

Засідання Н33У відбулися у Львові 26–28 жовтня 1939 р.

Ухвалено 4 декларації:

• про встановлення радянської влади в Західній Україні (доповідач М.Панчишин)
• про входження Західної України до складу СРСР і возз'єднання з УРСР (К.Студинський)
• про конфіскацію поміщицьких і монастирських земель (Ю. М. Шкалубина)
• про націоналізацію банків і великої промисловості (В. Г. Садовий).

Було обрано комісію, яка передала прийняті декларації Верховним Радам СРСР і УРСР. Після цього акту Народні Збори Західної України припинили свою діяльність.

24 березня 1940 — вибори депутатів Верховних органів державної влади Радянського Союзу і Радянської України на Західних землях України.