Грицай Юрій Олександрович

Ю́рій Олекса́ндрович Грица́й (1925–2017) — український педагог, професор, кандидат педагогічних наук (1974), почесний громадянин міста Миколаїв.

Юрій Олександрович Грицай
рос. Юрий Александрович Грицай
Народився 3 серпня 1925(1925-08-03)
Сальськ, Сальський округ, Північно-Кавказький край, РСФРР, СРСР
Помер 23 листопада 2017(2017-11-23) (92 роки)
Миколаїв, Миколаївська область, Україна
Громадянство  Україна
Національність росіянин
Діяльність освіта
Відомий завдяки педагог
Alma mater Одеський державний університет
Військове звання  Лейтенант
 Полковник
Нагороди
Ювілейна медаль «60 років визволення України від фашистських загарбників»
Медаль «70 років визволення України від фашистських загарбників»
Ювілейна медаль «70 років Перемоги над нацизмом»
Медаль «За доблесну працю (За військову доблесть)»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За взяття Будапешта»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
Медаль Жукова
Ювілейна медаль «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Ювілейна медаль «65 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Почесний громадянин міста Миколаєва

Життєпис

Народився у місті Сальськ, нині Ростовської області Росії.

До лав РСЧА призваний Майкопським РВК Ростовської області в лютому 1943 року. Учасник німецько-радянської війни: бойовий шлях розпочав снайпером 2-го стрілецького батальйону 404-го стрілецького полку 176-ї стрілецької дивізії, брав участь у боях на «Малій землі», під Новоросійськом був поранений. Закінчив Червонопрапорне військово-політичне училище імені Ф. Енгельса. З березня 1945 року — знову на фронті: комсорг 417-го винищувально-протитанкового артилерійського полку 12-ї окремої винищувально-протитанкової артилерійської бригади РГК. Воював на Північно-Кавказькому, 1-му та 3-му Українських фронтах. Вийшов у запас у званні лейтенанта.

Закінчив історичний факультет Одеського державного університету. Перейшов на педагогічну роботу: очолював низку шкіл у Миколаєві (СШ № 26, СШ № 38, школа-інтернат № 1, НСШ № 10), завідував міським управлінням освіти.

Після захисту у 1974 році кандидатської дисертації перейшов на викладацьку роботу до Миколаївського державного педагогічного інституту, де почергово обіймав посади старшого викладача, завідувача кафедрою, декана факультету фізичного виховання, проректора з наукової роботи.

Нагороди і почесні звання

Нагороджений орденами Богдана Хмельницького 3-го ступеня (14.10.1999), Вітчизняної війни 2-го ступеня (11.03.1985), двічі Червоної Зірки (14.11.1943, 20.05.1945), «Знак Пошани» і медалями, у тому числі й «За відвагу» (27.08.1943).

Відмінник народної освіти Української РСР. Почесний громадянин міста Миколаєва (21.08.2012).

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.