Грицак Віталій Миколайович

У 1983 році закінчив технічне училище № 1 (м.Рівне) і працював на Харківському моторобудівного заводі «Серп і молот».

З 1983 по 1985 рр. проходив службу в рядах Радянської Армії в республіці Афганістан в 180-му мотострілецькому полку в м. Кабул (командир батальйону, Герой Радянського Союзу Руслан Аушев). Неодноразово представляли до державних нагород. Нагороджений медаллю «За бойові заслуги».

Освіта вища. У 1992 році закінчив Український інститут інженерів водного господарства (м Рівне), у 2000 році — Національний університет внутрішніх справ (Харків).

В 1987—1994 рр. — інженер Рівненського радіотехнічного заводу.

З 1994 року на службі на посадах старшого інспектора, заступника начальника відділу ВДСО при Рівненському міському управлінні УМВС України в Рівненській області.

З 1997 р. займав різні керівні посади в Податковій міліції України і Державної податкової адміністрації в Рівненській області. З 2004 р. перший заступник начальника Управління — начальник УБОЗ УМВС України в Волинської області. У 2007 році призначений на посаду начальника УМВС України в Хмельницької області[1], з 2008—2010 рр. начальник Департаменту Державної служби охорони при МВС України[2][3].

• Дружина: Грицак Лариса Петрівна.

• Діти: Андрій, Юрій.

• Брат: Грицак Василь Миколайович (нар. 17 лютого 1961, с. Гориньград II, Рівненський район, Рівненська область)   — народний депутат України V і VI скликань, генерал-лейтенант міліції, екс-заступник голови Державної міграційної служби України, кандидат юридичних наук, доцент, державний службовець першого рангу, Заслужений економіст України, Лауреат Державної премії в галузі науки і техніки. Учасник бойових дій, нагороджений відзнакою Президента України — «Захиснику Вітчизни» та ін. державними нагородами.

• Дід: Грицак Іван Макарович (нар. 18 березня 1888 — 1964) — марсовий унтер-офіцер Російського імператорського флоту на Балтиці. Служив на лінкорах «Імператор Олександр ІІ», «Гангут» та навчальному судні «Миколаїв» (1909 — 1917). Відзначений нагородами: бронзовою пам’ятною медаллю з нагоди святкування 300-річчя дому Романових (04.03.1913 р.) та срібною медаллю «За усердие» на Станіславській стрічці (19.06.1915 р.). Служив молодшим матросом, матросом ІІ та І ступенів на навчальному судні «Миколаїв» (1909—1911), на лінійному кораблі «Імператор Олександр ІІ» (1911—1913), знову повернувся на навчальне судно «Миколаїв» в 3-ю роту(1913—1914). Проходив службу на лінкорі «Гангут» (лінкор російського і радянського флоту, останній за датою закладки та датою спуску на воду з чотирьох дредноутів балтійської серії типу «Севастополь») (1914—1916). З 1916 р. І.М.Грицака було підвищено у званні до марсового унтер-офіцера, про це було зазначено у «Списку нижніх чинів навчального судна “Миколаїв”» від 01.05.1916 р. Після закінчення служби, у 1919 р. повернувся в рідний Гориньград, де до кінця життя працював хліборобом. Помер 04 квітня 1964 р. в с. Гориньград Другий.

З 2004 року по теперішній час Заступник голови Рівненської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану. Депутат Рівненської обласної ради VI-го скликання (2010-2015 рр.)

• Орден Богдана Хмельницького (Україна) III ступеня
• Медаль «За бойові заслуги»
• Медаль «Захиснику Вітчизни»
• Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу»
• Медаль «За бездоганну службу» II ступеня
• Почесна грамота Верховної ради СРСР
• Медаль «70 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль Жукова
• Почесна грамота Верховної Ради України
• Іменна зброя МВС України
• Нагороди МВС України («Хрест слави», «Закон і честь», Почесний працівник МВС України, Лицар Закону та ін.)
• Відзначено нагородами громадських організацій, фондів та церковними нагородами, наприклад, за реконструкцію і реставрацію Свято-Троїцького храму (200 років) в селі Гориньград Перший Рівненського району Рівненській області

• Данные со страницы ООО "Издательский центр «Логос Украина»
• Депутати Рівненської обласної ради
• Сайт Національної поліції України
• Грицак очолив Хмельницьку міліцію