Гриценко Микола Олімпійович

Микола Гриценко
Ім'я при народженні	Микола Олімпійович Гриценко
Народився	11 (24) липня 1912; Ясинувата, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія (нині Донецької області, Україна), Російська імперія
Помер	8 грудня 1979 (67 років); Москва, РРФСР, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Національність	українець
Громадянство	СРСР
Діяльність	актор театру і кіно
Alma mater	Театральний інститут імені Бориса Щукіна
Роки діяльності	з з 1942
У шлюбі з	Буніна Ірина Олексіївна
Діти	Denis Kmitd
Брати / сестри	Гриценко Лілія Олімпіївна
IMDb	nm0342677
	Нагороди та премії
	;

Мико́ла Олі́мпійович Грице́нко (нар. 11 (24) липня 1912, Ясинувата, Бахмутський повіт, Катеринославська губернія (нині Донецька область, Україна), Російська імперія — пом. 8 грудня 1979, Москва, РРФСР, СРСР) — український і радянський актор театру і кіно. Лауреат Державної премії СРСР (1952). Народний артист СРСР (1964). Лауреат Державної премії РРФСР імені К. С. Станіславського (1970). Брат акторки Лілії Гриценко.

Життєпис

Закінчив училище при МАДТ ім. Є. Б. Вахтангова (1940) (нині — Театральний інститут імені Бориса Щукіна).

У 1937—1941 і 1942—1979 рр. працював у Державниному академічному театрі ім. Є. Вахтангова (Москва). Один з провідних майстрів сцени.

Багато знімався у кінофільмах (зокрема, «Старовинний водевіль» (1946), «Анна Кареніна» (1967, Олексій Олександрович Каренін), «Земля Саннікова» (1973), «Два капітани» (1976, Микола Антонович Татаринов).

Зіграв у низці українських картин: «Доля Марини» (1953), «Два роки над прірвою» (1966), «Веселі Жабокричі» (1971).

Помер в Москві. Похований на Новодівичому кладовищі.

Фільмографія

«Машенька» (1942)
«Старовинний водевіль» (1946)
«Кавалер Золотої Зірки» (1950)
«Прощавай, Америко!» (1951)
«Доля Марини» (1953, Терентій)
«Велика родина» (1954)
«Шведський сірник» (1954)
«Ходіння по муках» (1959, «Сестри», «Вісімнадцятий рік», «Похмурий ранок»)
«Вільний вітер» (1961)
«Мати і мачуха» (1964)
«Два роки над прірвою» (1966, Міллер)
«Людина без пашпорту» (1966, Пьотр Ізмайлов)
«Анна Кареніна» (1967, Олексій Олександрович Каренін)
«Ад'ютант його високоповажності» (1969, Вікентій Павлович Сперанський, керівник київського білого підпілля)
«Я, Франциск Скорина...» (1969, Рейхенберг)
«Розв'язка (фільм)» (1970)
«Веселі Жабокричі» (1971)
«Сімнадцять миттєвостей весни» (1973, телесеріал; генерал у вагоні поїзда)
«Таланти і шанувальники» (1973)
«Чорний принц» (1973, Ананій Дмитрович Митников, старший товарознавець)
«Земля Санникова» (1973, Трифон Степанович Перфільєв, золотопромисловець)
«Життя і смерть Фердинанда Люса» (1976, Фрідріх Дорнброк)
«Злочин» (1976, Петро Єгорович, батько Надії)
«Два капітани» (1976, Микола Антонович Татаринов)
«Бунтівна барикада» (1978, прокурор)
«Отець Сергій» (1978, генерал Коротков, чоловік Мері) та ін.

Література

Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.105;
Митці України. К., 1992. — С.188;
Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С.178;
Всемирный биографический энциклопедический словарь. М., 1998. — С.212.
Литвиненко Р. Микола Олімпієвич Гриценко (17.07.1912–8.12.1979): до біографії видатного українського актора // Історичні і політологічні дослідження. — Вінниця, 2020. — № 1 (66). — С. 119-130. — DOI:https://doi.org/10.31558/2079-1828.2020.1.9.

Посилання

Донецький: авторський сайт Е. Ясенова. «Загадка генія» (2011) (рос.)

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.