Лінія Керзона

У грудні 1919[1] року міністр закордонних справ Великої Британії Джордж Керзон запропонував лінію, що проходить через Гродно — Ялівку — Немирів — Берестя — Дорогуськ — Устилуг, на схід від Грубешова, через Крилів, на захід від Рави-Руської, на схід від Перемишля аж до Карпат як кордон Польщі й Радянської Росії під час наступу радянської армії на Варшаву[2].

Спочатку план Керзона з перемир'я Російська СФРР не прийняла, відчуваючи на момент подання лінії кордону перевагу. Пізніше вже Польська республіка не захотіла приймати кордон по лінії Керзона, оскільки ситуація змінилася на її користь[3]. Як кордонна лінія, лінія Керзона не відігравала жодної ролі в упровадженні польсько-радянського кордону 1921 року[3]. Натомість підписаний 18 березня 1921 Ризький мирний договір відвів Польщі майже 135 000 км² на схід від лінії Керзона, що в середньому на 200 км віддалена на схід від неї[3].

Польська карта, що показує частку польського населення за даними переписів до Першої світової війни і перепису 1916 року

Лінія Керзона далеко не повністю враховувала межі етнічного розселення українців. На захід від неї опинилися чотири українські етнічні і історико-культурні регіони: Надсяння, Лемківщина, Холмщина і Підляшшя[4].

Уперше «Керзонову лінію» як східний кордон Польщі визначила Найвища Рада Антанти 8 грудня 1919 р.[5]

«Керзонову лінію» з поправками на користь СРСР встановлено як німецько-радянський кордон у договорі між Третім Рейхом й СРСР 28 вересня 1939. При утворенні німцями дистрикту Галичина межу було пересунуто на схід на 20—30 км.

Востаннє «Керзонову лінію» прийнято, цього разу знову з поправками на користь Польщі, як польсько-радянський кордон на Ялтинській конференції (лютий 1945), її згодом санкціонував договір між СРСР і Польщею 16 серпня 1945 р.

• Закерзоння
• Лінія Бертелемі
• Лінія Бота
• Лінія Дельвіга
• Лінія Макмагона

• О. І. Ганжа. «Керзона лінія» // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — С. 175. — 528 с. : іл. — ISBN 978-966-00-0692-8.
• О. І. Ганжа. Керзона лінія // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.
• В. І. Головченко. Керзона лінія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.

• Керзона лінія // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Стаття «Лінія Керзона» на порталі «Минуле та теперішнє»
• Тадеуш Анджей Ольшанський «Формування польсько-українського кордону»