Грузевич-Нечай Микола Григорович

Народився в православній дворянській сім'ї роду Нечаїв[1].

Батько — Грузевич-Нечай Григорій Іванович[1], з 30 листопада 1859 року власник села Янопіль[2], член Військової Ради Одеського військового округу в 1875–1877 роках у чині надвірний радник[3][4], у 1877–1880 роках — у чині колезький радник[5][6][7], у 1880–1888 роках — у чині статський радник[8][9][10][11][12][13][14].

Брат Михайло (нар. 9 січня 1865, Янопіль, Маслівська волость , Чигиринський повіт, Київська губернія — пом. 30 липня 1920, Омськ) — військовик, генерал-майор, жертва червоного терору.

1876 року закінчив Одеське реальне училище Св. Павла[15].

1878 року закінчив Павловське військове училище[15].

У чині портупей-юнкера 1884 року закінчив Михайлівське артилерійське училище, отримав звання підпоручика з вислугою з 7 серпня 1882 року і наказом від 14 серпня 1884 року скерований до 15-ї артилерійської бригади[16].

У службу вступив 26 серпня 1876 року[17].

Викладав у Одеському піхотному юнкерському училищі[18].

Учасник походу в Китай 1900 року[18].

15 червня 1901 року — капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону[19].

13 листопада 1901 року як капітан 4-го стрілецького артилерійського дивізіону отримує звання підполковник та призначається командиром 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку[20].

13 вересня 1904 року як командир 2-ї батареї 2-го мортирного артилерійського полку у званні підполковник призначається командиром 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади[21].

5 березня 1906 року — командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник[22].

12 вересня 1911 року як командир 4-ї батареї 15-ї артилерійської бригади у званні підполковник призначається командиром 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади[23].

14 вересня 1911 року як командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади за відмінну службу отримує звання полковник з вислугою з 12 вересня 1911 року[24].

6 грудня 1913 року — командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковник[25].

З вибухом Першої світової війни 24 січня 1915 року командир 3-го дивізіону 3-ї Сибірської стрілецької артилерійської бригади у званні полковник призначається командиром 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону[26].

6 листопада 1915 року командир 3-го Сибірського гірського артилерійського дивізіону бригади у званні полковник призначається командувачем 1-ї Заамурської артилерійської бригади[27].

12 липня 1916 року як командувачу 1-ї Заамурської артилерійської бригади надається звання генерал-майор[28].

В кінці війни командував 9-ю Сибірською стрілецькою Генерал-Фельдцейхмейстера Великого Князя Михайла Миколайовича артилерійською бригадою[18].

За час військової служби неодноразово відзначається у битвах, за що отримує державні нагороди.

Після Жовтневого перевороту 1917 року — учасник Білого руху на півночі Росії[17] (за іншими даними у ЗСПР[15]).

З 17 вересня 1919 року в резерві чинів військ Новоросійської області. Евакуйований в грудні 1919 року — лютому 1920 року з Одеси в Салоніки на кораблі «Ріо-Пардо»[15].

На травень 1920 року в Югославії[15]. Головував у товаристві офіцерів Павловського військового училища. Служив у Дирекції водних сполучень. Помер 15 жовтня 1933 у Белграді[18].