Густав Лільєкрона

Народився у маєтку Седерманланду. Його батько був під час війні комісаром — Каспер Кеніг, який в 1603 році представляв Швецію у Сілезії і 1637 р. отримав прізвище Лільєкрона замість Кеніг.

• У 1639 р. Густав Лільєкрона поступив в Уппсальський університет, а потім продовжив своє навчання за кордоном у Лейдені. Крім шведської, володів французькою, німецькою, голландською, італійською мовами[2].
• У 1646 р. — учасник посольств в Амстердамі та Парижі[2].
• У 1647 р. Г. Лільєкрона потім отримав службу від шведської королеви Христини в суді. У 1654 р. був у посольствах в Антверпені, Брюсселі[2]. Він залишався на службі у королеви, і
• у 1655 р. супроводжував її у поїздці до Італії, у Рим[2]. Г. Лільєкрона брав участь у справах королеви Христини в Римі, посилав доповідь про це Карлу X Густаву.
• 10 квітня 1657 р. він був призначений шведським королем Карлом Х Густавом комісаром (послом) дипломатичної служби Швеції на червень-жовтень 1657 р. для переговорів з українським гетьманом Богданом Хмельницьким щодо шведсько-українського союзу проти Польщі й Московії[1][3]. Він отримав додаткові завдання на шведській дипломатичній службі. 22 червня 1657 р. його урочисто було прийнято гетьманом України у м. Чигирині, де він обговорював союз Швеції та України проти Польщі і Московії[3]. Участь з ним брав Д. Калаугер від імені Швеції[3]. Дійшов згоди з української стороною щодо того, що Швеція отримає частину польських земель, а до Гетьманщини відходили західноукраїнські землі з-під Речі Посполитої та Південна Білорусь[3]. Українська сторона зобов'язувалась перед Швецією виставити 30-тисячний козацький корпус для війни[3]. Його діяльність сприяла укладанню Корсунської угоди 7 жовтня 1657 р. при укладанні якої він був присутній особисто[1]. Потім він повернувся у Швецію.
• Був у королівському посольстві в Данії за дансько-шведської війни 1658-1660 років[2].
• В період з 1662 р. до 1675 р. він був шведським послом у Данії.
• у 1676 р. за свої заслуги він був призначений на посаду губернатора Крунуберга.
• У 1679 р. він мав службу в місті Стокгольм й місті Уппсала.
• У 1681 р. він став на посаду губернатора Нерке і Вермланду. Король Карл XI мав велику довіру до Густава Лільєкрони.
• Наприкінці 1682 р. шведський парламент Риксдаг доручив його королеві як лантмаршалка швед. Lantmarskalk через постійні хвороби пана Фабіана Вреде (швед. Fabian Wrede) на цій посаді.
• У 1685 р. був призначений на посаду таємного радника і голови Адміністративної ради, Ради торгівлі і фінансів, але намагався в той час відмовитися від служби через власне слабке здоров'я.
• У 1686 р. він був призначений на ректора (канцлера) Університету Лунда.

Він помер мавши свою родину. Похований в каплиці Лільєкронів у церкві Седертельє (у передмісті Стокгольму).

• Українсько-шведські відносини

• Я. Д. Ісаєвич, Ю. А. Мицик. Лілієкрона (Лільєкрона; Liliencrona) Густав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 215-216. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995.
• Lilliecrona (521—522), Gustaf i Nordisk familjebok (2:a upplagan, 1912) (швед.)
• II,57, Svenskt biografiskt handlexikon, 1906 (швед.)
• Ståthållare och landshövdingar i Uppsala län; Nils Sundquist och Anna-Märta Tjernberg. (швед.)
• Gabriel Anrep, Svenska adelns Ättar-taflor, volym 2 (швед.)
• Riddarhusets ätt- och vapendatabas (швед.)
• «Архив Юго-Западной России», ч. З, т. 6, 1908 г. (рос.)

• Лілієкрона (Лільєкрона; Liliencrona) Густав // Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 5. Біографічна частина: А-М / Відп. ред. М.М. Варварцев. — К.: Ін-т історії України НАН України, 2014. — с.263
• Лілієкрона Ґустав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 846. — 1000 екз.