Шарль Лебрен

Скульптор Куазевокс, погруддя Шарля Лебрена, Лувр.

Мав просте походження. Народився в Парижі. Виявив художні здібності. Художню освіту та її навички почав опановувати в майстерні художника Франсуа Пер'є. Був помічений вельможею П'єром Сегюром (майбутнім канцлером), що сприяв переходу молодого митця в учні до Симона Вуе.

На твори Лебрена звернув увагу фактичний правитель Франції — кардинал Рішельє. Серед патронів цього періоду — художник Ніколя Пуссен, разом з яким Лебрен перебував у Італії в 1642—1646 рр.

В Римі склалася художня манера Лебрена — холоднувато велична, декоративна, орієнтована на зразки Величної манери римської школи. Малював Лебрен і портрети, але не любив як їх, так і пейзажі, вважав їх лише методою покращення майстерності художника.

Після повернення у Париж, брав участь в декоративних роботах в новому палаці міністра фінансів Ніколя Фуке разом з архітектором Луї Лево, найкращому палацово-парковому ансамблі доби. Став одною з фігур підступної інтриги кардинала Джуліо Мазаріні, що приховано стравлював двох вельмож — Ніколя Фуке та Кольбера. В протистоянні з Кольбером та королем Фуке програв і закінчив життя в ув'язненні, перебуваючи в тюрмі останні 15 років життя. Кольбер посів колишні посади Фуке, а митці, що працювали на Фуке, силоміць переведені на роботи в Версаль. Серед них — і Шарль Лебрен.

Перехід на замови короля сприяв значному зростанню кар'єри митця. Він отримав дворянство у 1662 р., титул першого королівського художника, довічну пенсію. Ще у 1660 Лебрен відновив роботу Мануфактури гобеленів, яка стала Королівською мануфактурою. У 1663 р. — він її перший директор. У 1666 р. Лебрен заснував Французьку академію у Римі, яка відігравала значну ролю в мистецькому житті Франції, через навчання в ній пройшла значна більшість майбутніх митців Франції, частка яких створила славу французької школи живопису XVII-XVIII століть. Серед них:

• Жак-Луї Давід
• Жан-Оноре Фрагонар, яскраві представники двох відомих мистецьких напрямків 18 століття — рококо і класицизму.

Твори Лебрена отримали статус офіційного зразка французького абсолютизму і значно вплинули на смаки та світосприйняття, ймовірно, двох поколінь офіційних художників на зламі XVII-XVIII століть в різних країнах Європи.

Помер в Парижі.

Після смерті митця вийшла з друку книга «Про методу навчання зображення почуттів» (1698 р.)

Поклоніння пастухів, (1689), Лувр

• портрет скульптора Дюкенуа, 1635, Зальцбург
• Горацій Коклес, що захищає Рим, (1644)
• Банкір Жабаш з родиною, (1647)
• Каяття Марії Магдалини (1656—1657)
• Канцлер Франції П'єр Сегюр верхи і кортеж, Лувр
• Христос у Гетсиманському саду, Ермітаж, Санкт-Петербург
• тондо Жертвоприношення Ієвфая, Росія, Серпухов
• Тріумфальний в'їзд Олександра Македонського у Вавилон,
• Родина перського царя Дарія на колінах перед Олександром Македонським, Музей історії Франції
• портрети короля Франції Людовика XIV, різні варіанти
• Поклоніння пастухів, (1689), Лувр
• Картони для гобеленів
• прокти декору залів палацу Во-ле-Віконт
• прокти декору залів палацу Версаль
• декор Аполлонової галереї в палаці Лувр
• декор залів замку Сен-Жермен.

• 
  портрет скульптора Дюкенуа, 1635, Зальцбург
• 
  Родина перського царя Дарія на колінах перед Олександром Македонським, Музей історії Франції
• 
  Канцлер Франції П'єр Сегюр верхи і кортеж, Лувр
• 
  портрет Монфлері

• Ніколя Пуссен
• Ніколя Фуке
• Во-ле-Віконт
• Жан Батист Кольбер
• Джуліо Мазаріні
• Антуан Куазево

• Georg Kaspar Nagler: Neues allgemeines Künstler-Lexicon, zweiter Band, Eintragung unter «Brun», S. 163 ff. Verlag von E.A.Fleischmann, München 1835.
• Bellier de La Chavignerie, Emile: Dictionnaire général des artistes de l´ école francaise depuis l´ origine des arts du dessin jusqu´ à nos jours, Eintragung unter «Lebrun», S. 994 linke Spalte unten ff. Verlegt bei Renouard, Paris 1882—1887; Reprint bei Garland Publishing Inc., New York, London 1979.
• Giancarlo Sestieri: Battle Painters. Italian and Foreign Masters of the XVII and XVIII centuries, Rom 1999.
• Michel Gareau, Charles LeBrun First Painter To King Louis XIV, Abrams NY, 1992
• Morel d'Arleux, Louis-Marie-Joseph, Dissertation sur un traité de Charles Le Brun concernant le rapport de la physionomie humaine avec celle des animaux (1827)
• Pinault-Sorensen, Madeleine, De la Physionomie Humaine et Animale: Dessins de Charles Le Brun gravés pour la Chalcographie du Musée Napoléon (Paris)|Musée Napoleon en 1806, Musée du Louvre, (2000) (ISBN 2-7118-4094-8)

• Твори в музеях світу
• Твори в музеях України^{[недоступне посилання з травня 2019]}