Гіднорові

У місці проникнення проростка паразита тканина кореня рослини-господаря значно розростається, створюючи великі можливості для отримання паразитом поживних речовин. У тканинах проростка-паразита, які прилягають до ураженого кореня господаря, виникають численні корневищеподібні утворення.

Ці утворення, на відміну від справжніх кореневищ, не є членистими і мають чохликоподобную тканину. Її завдання захищати точку росту утворень паразита. Тому ці утворення вважаються особливим типом спеціалізованих коренів.

Назва цього своєрідного органу — ризоматоїд. Ці корені поширюються в ґрунті горизонтально в різних напрямках і служать для пошуку коренів нових рослин-господарів, а також живильною базою для квіток. Від них же, виникаючи ендогенно, відходять особливого виду короткі корінці, які утворюють нові присоски, якщо їм вдається увійти в зіткнення з корінням рослини-господаря.

У різних ділянках напрямних коренів з'являються квітки. Квіткові бруньки виникають ендогенно і ростуть в напрямку поверхні ґрунту, де і розкриваються. Вони підносяться над ґрунтом не більше ніж на довжину оцвітини.

Квітки гіднорових досить великі, поодинокі, майже сидячі, двостатеві, безпелюсткові. А те що зазвичай видно на поверхні ґрунту і називається «квіткою», є не що інше як, дуже товста, м'ясиста чашечка. Частки чашечки є м'ясистими утвореннями з грубою, коричневою поверхнею і яскраво забарвленою серединою. Внутрішня поверхня частин квітки у різних видів змінює забарвлення від чисто-білого або рожевого до яскраво-червоного.

Розкриття квіток гіднорових відбувається досить оригінально. М'ясисті частки чашечки часто розходяться в середній і нижній їх частині, залишаючись з'єднаними у вершині квітки і створюючи можливість запилювачам-жукам легко проникати в квітки прямо з поверхні ґрунту. Розкрившись, квітка випускає гнильний запах.

Такі особливості забарвлення і будови, як і запах квіток, служать для залучення жуків, які харчуються падаллю.

Жуки, забираючись в квітки, повзають в них, особливо в їх нижній частині, де розташовані репродуктивні органи рослини, сприяючи їх запиленню. Нерідко самки жуків не тільки знаходять в квітках їжу, але і відкладають там яйця.

Плоди гіднорових досить масивні і м'ясисті, більш-менш ягодоподібні. У них майже дерев'янистий зовнішній шар.

Плоди гіднорових охоче поїдають різні тварини. Так, плодами гіднори живляться бабуїни, шакали, лисиці, дикобрази . Плоди прозопанхе активно поїдають американські броненосці і, ймовірно, деякі інші тварини.

Жителі Африки — бушмени, сомалійці та інші також охоче використовують плоди гіднорових в їжу.

Плодами прозопанхе харчуються аргентинські індіанці, які споживають їх як в сирому, так і в смаженому вигляді.

На Мадагаскарі плоди гіднори вважаються одними з кращих місцевих плодів. На Мадагаскарі місцеві жителі також використовують квітки і коріння гіднори для лікування серцевих хвороб.

Насіння у гіндорових численне. Наприклад, у прозопанхе американської в одному плоді міститься близько 35000 насінин. Вони дрібні, з маленьким недиференційованим зародком, оточеним рясним ендоспермом і периспермом.