Гістон H1b

Гістон H1b (англ. Histone cluster 1 H1 family member b) – білок, який кодується геном HIST1H1B, розташованим у людей на короткому плечі 6-ї хромосоми. [2] Довжина поліпептидного ланцюга білка становить 226 амінокислот, а молекулярна маса — 22 580[3].

Гістон H1b
Наявні структури
PDBПошук для людей: PDBe RCSB
Ідентифікатори
Символи H1-5, H1, H1.5, H1B, H1F5, H1s-3, histone cluster 1, H1b, histone cluster 1 H1 family member b, HIST1H1B, H1.5 linker histone, cluster member
Зовнішні ІД OMIM: 142711 HomoloGene: 136789 GeneCards: H1-5
Шаблон експресії
Більше даних
Ортологи
Види Людина Миша
Entrez
3009
н/д
Ensembl
ENSG00000184357
н/д
UniProt
P16401
н/д
RefSeq (мРНК)
NM_005322
н/д
RefSeq (білок)
NP_005313
н/д
Локус (UCSC) Хр. 6: 27.87 – 27.87 Mb н/д
PubMed search [1] н/д
Вікідані
Див./Ред. для людей

Представник родини білків гістонів H1.

Послідовність амінокислот
1020304050
MSETAPAETATPAPVEKSPAKKKATKKAAGAGAAKRKATGPPVSELITKA
VAASKERNGLSLAALKKALAAGGYDVEKNNSRIKLGLKSLVSKGTLVQTK
GTGASGSFKLNKKAASGEAKPKAKKAGAAKAKKPAGATPKKAKKAAGAKK
AVKKTPKKAKKPAAAGVKKVAKSPKKAKAAAKPKKATKSPAKPKAVKPKA
AKPKAAKPKAAKPKAAKAKKAAAKKK

Білок має сайт для зв'язування з ДНК. Локалізований у ядрі, хромосомах.

Література

  • Albig W., Meergans T., Doenecke D. (1997). Characterization of the H1.5 gene completes the set of human H1 subtype genes.. Gene 184: 141 — 148. PubMed DOI:10.1016/S0378-1119(96)00582-3
  • Marzluff W.F., Gongidi P., Woods K.R., Jin J., Maltais L.J. (2002). The human and mouse replication-dependent histone genes.. Genomics 80: 487 — 498. PubMed DOI:10.1006/geno.2002.6850
  • The status, quality, and expansion of the NIH full-length cDNA project: the Mammalian Gene Collection (MGC).. Genome Res. 14: 2121 — 2127. 2004. PubMed DOI:10.1101/gr.2596504
  • Parseghian M.H., Newcomb R.L., Winokur S.T., Hamkalo B.A. (2000). The distribution of somatic H1 subtypes is non-random on active vs. inactive chromatin: distribution in human fetal fibroblasts.. Chromosome Res. 8: 405 — 424. PubMed DOI:10.1023/A:1009262819961
  • Parseghian M.H., Newcomb R.L., Hamkalo B.A. (2001). Distribution of somatic H1 subtypes is non-random on active vs. inactive chromatin II: distribution in human adult fibroblasts.. J. Cell. Biochem. 83: 643 — 659. PubMed DOI:10.1002/jcb.1224
  • Th'ng J.P., Sung R., Ye M., Hendzel M.J. (2005). H1 family histones in the nucleus. Control of binding and localization by the C-terminal domain.. J. Biol. Chem. 280: 27809 — 27814. PubMed DOI:10.1074/jbc.M501627200

Примітки

  1. Human PubMed Reference:.
  2. HUGO Gene Nomenclature Commitee, HGNC:4719 (англ.). Процитовано 30 січня 2017.
  3. UniProt, P16401 (англ.). Процитовано 30 січня 2017.

Див. також

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.