Давид і Йонатан

Давид і Йонатан, або Іоанафан (гебр. דוד ויהונתן) — ключові біблійні персонажі зі Старого Завіту, історія взаємовідносин яких оспівується у Першій та Другій книзі пророка Самуїла.

Давид і Йонатан
 Давид і Йонатан у Вікісховищі
Картина Рембрандта «Давид і Йонатан», 1642 рік
«Давид і Йонатан». Ілюстрація з манускрипту, приблизно 1300 рік. Британська бібліотека, Лондон
Картина італійського художника да Конельяно «Давид і Йоанатан», написана між 1505 та 1510 роками

Йонатан був сином першого царя Об'єднаного Ізраїльського царства Саула, а Давид був наймолодшим з вісьмох синів Єссея, родом із Вифлеєма (пізніше став другим царем після Саула).

Історія взаємин Давида та Йонатана перегукується з епосом про Гільгамеша та Енкіду[1], та частково з історією про Александра та Гефестіона.[2]

Оповідь про стосунки цих двох персонажів у Біблії займає найбільше розділів (глав та віршів), ніж про будь-які інші біблійні стосунки щодо інших персонажів.[3]

Інтерпретації

Класичні тлумачення

Традиційна і поширена інтерпретація зазначає про відносини обох, як про приклад платонічної любові. Характер особистих гомосоціальних взаємовідносин між Давидом і Йонатаном подекуди нагадує броманс[4].

За часів Середньовіччя і Ренесансу ця історія часто подавалася і використовувалася також, як для підкреслення міцної чоловічої дружби[5].

Класичних версій стосунків Давида та Йонатана (дружби, платонічного кохання) дотримуються більшість богословів та консервативних дослідників-біблеїстів.

Модернові тлумачення

У новітні часи, починаючи з середини 20-го століття, розглядаються й інші версії. Зокрема деякими вченими в історії взаємовідносин Давида та Йонатана вбачаються елементи гомоеротизму[6], а самі відносини вважають яскравим прикладом не стільки платонічної любові та/або дружби, скільки конкретно історії одностатевого кохання та союзу[7][8].

На підтвердження останньої версії, американська біблеїстка Сьюзен Акерман та французький ассиролог Жан-Фабрис Нарделлі[9], зокрема, виділяють різні моменти з цих двох книг пророка Самуїла, де стосунки Давида і Йонатана, пройняті особливою еротикою, а любов одного до іншого нагадує більше, ніж просто дружбу. Зокрема Акерман виділила такі ключові моменти у текстах[10]:

  • у Першій книзі 18 глави: «Йонатанова душа зв'язалася з душею Давидовою, і полюбив його Йонатан, як душу свою...», «І склав Йонатан із Давидом умову, бо полюбив його, як душу свою», «І зняв Йонатан із себе плаща, що був на ньому, та й дав його Давидові, і вбрання своє, і все аж до меча свого, і аж до лука свого, і аж до пояса свого» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 19 глави: «І говорив Саул до свого сина Йонатана та до всіх своїх рабів, щоб убити Давида. Та Йонатан, син Саулів, дуже кохав Давида» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 20 глави: «І запалав Саулів гнів на Йонатана, і він сказав йому: Негідний і неслухняний сину! Чи ж не знаю я, що ти вибрав Єссеєвого сина на свій сором та на сором і неславу своєї матері?», «І відповів Йонатан своєму батькові Саулові та й сказав йому: Чому він буде забитий? Що він зробив?», «І Йонатан далі присягався Давидові в своїй любові до нього, бо він покохав його, як свою душу», «І сказав Йонатан до Давида: Іди з миром! А що присягнули ми двоє в Господнє Ім'я, говорячи: Господь нехай буде свідком між мною та між тобою, і між насінням моїм та насінням твоїм, нехай буде аж навіки (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Першій книзі 23 глави: «Не бійся, бо не знайде тебе рука мого батька Саула! І ти будеш царювати над Ізраїлем, а я буду тобі заступником. І це знає й батько мій Саул. І вони обидва склали умову перед Господнім лицем. І осівся Давид у Хорешу, а Йонатан пішов до свого дому» (з Біблії у перекладі І. Огієнка);
  • у Другій книзі 1 глави: «Йонатан на пагірках твоїх ось забитий! Скорблю по тобі, Йонатане, мій брате! Ти для мене був вельми улюблений, кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого (з Біблії у перекладі І. Огієнка).

Професори біблеїстики зі Швейцарії Сильвія Шрер і Томас Штаублі також вважають, що к припущенню гомосексуальності відносин Давида та Йонатана, які, скоріш за все, включають не лише романтичні, але і сексуальні дії, наштовхує прямо сам текст[11]. Зокрема, вони проводять паралель тієї ситуації, коли Йонатан запрошує Давида разом з ним «вийти в поле» («Йонатан сказав до Давида: Ходи лишень та вийдемо в поле», Перша книга Самуїла, глава 20, вірш 11, з Біблії у перекладі І. Хоменка), що на їх думку є місцем, куди можливо коханці йшли залишатися наодинці, з іншим пасажем з Пісні ПісеньХоди ж, мій коханий, та вийдемо в поле, переночуємо в селах!», глава 7, вірш 12, з Біблії у перекладі І. Огієнка), коли діва шепоче своєму коханцю так само вийти у поле, а у восьмій главі першого вірша цієї ж Пісні Пісень бажає, аби її коханий був їй «за брата», щоби вона могла цілувати його привселюдно («О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б стріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!», з Біблії у перекладі І. Огієнка). На думку дослідників, виходячи з цих паралелей, Давид та Йонатан аналогічним чином намагалися легітимізувати свої відносини, хотівши зробити їх так само публічними[11].

Тезу щодо поняття «брата», яке вживає Давид до Йонатана, інший історик-дослідник з Єльського університету Джон Босвелл трактує інакше, натякаючи, що у минулому довгий час це поняття використовувалося для спеціального позначення саме одностатевих відносин, приводячи у приклад історію взаємин Гільгамеша з Енкіду, а також Ніанххнума з Хнумхотепом, які теж були «братами».[12] Джон Босвелл, так само як і інший до нього вчений Том Хорнер[13], заперечили і фундаменталістське класичне тлумачення про характер взаємовідносин Давида та Йонатана, як дружні, звернувши окрему увагу на фразу у Другій книзі 1 глави, що більш відома, як Плач Давида, де Давид, тугуючи за Йонатаном проголошує «кохання твоє розкішніше для мене було від кохання жіночого (з Біблії у перекладі І. Огієнка). На думку дослідників, жінки не володіли рівними правами з чоловіками у ті часи, а дружба між чоловіком і жінкою була, по суті, неможливою, а від того, Давид не міг порівнювати свою дружбу з Йонатаном, як дружбу з умовною жінкою.[13]

Український дослідник-юдаїст Віталій Черноіваненко припускає, що історія взаємин Давида і Йонатана є одним з найяскравіших гомоеротичних сюжетів і мотивів у Біблії. Проте, дослідник вважає, що якщо між ними насправді і був сексуальний (а не еротичний) зв’язок, то, враховуючи те, що обидва персонажі також мали й стосунки з жінками, треба виходити з позиції радше їх бісексуальності, аніж гомосексуальності[14].

Інший вчений орієнталіст-антрополог угорець Рафаель Патай вважає, що тут безумовна історія кохання, яка мала аналоги при царських дворах у всіх частинах Близького Сходу в ті періоди.[15]

Аналізуючи історію відносин Давида та Йонатана, американський психіатр Джордж Генрі висловив думку, що Давид та Йонатан мали сексуальні відносини, у яких ініціатором виступив Йонатан, а Давид, будучи об'єктом, був і сам не проти відреагувати на бажання Йонатана. Але для Давида, на думку психіатра, це був лише перехідний етап, оскільки надалі докладно говориться про гетеросексуальні стосунки Давида з жінками.[16]

У культурі

Між 1505 та 1510 роками венеційський художник Чіма да Конельяно написав картину «Давид і Йонатан», яка перегукується одночасно з двома сюжетами з Біблії - сюжет відносин Давида та Йонатана з відсилкою до сюжета Давида та Голіафа.[17]

У 1642 році нідерландський художник Рембрандт написав картину «Давид і Йонатан» на сюжет останньої зустрічі і прощання Давида з Йонатаном.[18]

У 1688 році вперше, в Парижі, була поставлена опера під назвою «Давид і Йонатан» в п'яти діях на мотив цього біблійного сюжету, яка була написана французьким композитором Марком-Антуаном Шарпантьє.[19]

Див. також

Література

  • Horner T. М. Biblical Times. Philadelphia: Westminster, Press, 1978.
  • Schroer S., Staubli T. Saul, David and Jonathan — The Story of a Triangle? A Contribution to the Issue of Homosexuality in the First Testament, 2000. P. 22–36;
  • Jennings T. Jacob’s Wound: Homoerotic Narrative in the Literature of Ancient Israel. NY: Continuum, 2005. P. 13–36.
  • Nardelli, J.-F. Homosexuality and Liminality in the Gilgameš and Samuel (Amsterdam: Hakkert, 2007).
  • Franklyn Salzman. Gay or Nay,Modern Readings of the David and Jonathan Narrative
  • Anthony., Heacock, (2011). Jonathan loved David : manly love in the bible and the hermeneutics of sex. Sheffield Phoenix Press. ISBN 1-906055-50-5.
  • Peleg, Yaron. Love at First Sight? David, Jonathan, and the Biblical Politics of Gender:. Journal for the Study of the Old Testament
  • Tiemeyer, Lena-Sofia. The Love of David and Jonathan: Ideology, Text, Reception, written by James E. Harding. Vetus Testamentum P. 159–161
  • Перша книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Огієнка
  • Перша книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Хоменка
  • Друга книга Самуїла. Біблія у перекладі Івана Огієнка
  • Черноиваненко, Виталий (2013). "Превыше любви женской": гомоэротические мотивы и сексуальная мораль в Библии и Талмуде
  • Love, Covenant, and Friendship

Примітки

  1. Morton, William H. (1947-10). Book Review: The Gilgamesh Epic and Old Testament Parallels. Review & Expositor 44 (4). с. 489–490. ISSN 0034-6373. doi:10.1177/003463734704400408. Процитовано 24 лютого 2021.
  2. Corinne, Jouanno,. "Alexander's friends in the Alexander Romance". OCLC 870206626.
  3. 'One in spirit': same-sex unions in the Bible. www.abc.net.au (en-AU). 20 липня 2012. Процитовано 24 лютого 2021.
  4. Morgenstern, Julian (1959-12). David and Jonathan. Journal of Biblical Literature 78 (4). с. 322. ISSN 0021-9231. doi:10.2307/3264728. Процитовано 23 лютого 2021.
  5. Forbidden friendships: homosexuality and male culture in Renaissance Florence. Choice Reviews Online 34 (07). 1 березня 1997. с. 34–4049–34–4049. ISSN 0009-4978. doi:10.5860/choice.34-4049. Процитовано 23 лютого 2021.
  6. Coggins, Richard (2006-11). Jacob's Wound: Homoerotic Narrative in the Literature of Ancient Israel ? Theodore W. Jennings. Conversations in Religion and Theology (англ.) 4 (2). с. 131–142. ISSN 1479-2206. doi:10.1111/j.1479-2214.2006.00089.x. Процитовано 24 лютого 2021.
  7. Brawley, Robert L.; Nissinen, Martti; Stjerna, Kirsi (2001). Homoeroticism in the Biblical World: A Historical Perspective. Journal of Biblical Literature 120 (1). с. 143. ISSN 0021-9231. doi:10.2307/3268599. Процитовано 23 лютого 2021.
  8. author., Nissinen, Martti,. Homoeroticism in the Biblical world : a historical perspective. ISBN 978-0-8006-3645-6. OCLC 144542328.
  9. Jean-Fabrice., Nardelli, (2007). Homosexuality and liminality in the Gilgameš and Samuel. A.M. Hakkert. с. P. 28–63. ISBN 90-256-1226-1. OCLC 470949360.
  10. Susan, Ackerman,. When Heroes Love The Ambiguity of Eros in the Stories of Gilgamesh and David. ISBN 978-0-231-13260-2. OCLC 956785585.
  11. Schroer, Silvia. Saul, David and Jonathan - The story of a triangle? A contribution to the issue of homosexuality in the First Testament. Samuel and Kings (English). Процитовано 24 лютого 2021.
  12. Kaelber, Lutz; Boswell, John (1995-05). Same-Sex Unions in Premodern Europe.. Contemporary Sociology 24 (3). с. 367. ISSN 0094-3061. doi:10.2307/2076510. Процитовано 24 лютого 2021.
  13. Horner, Tom (1978). Jonathan loved David : homosexuality in biblical times (вид. 1st ed). Philadelphia. ISBN 0-664-24185-9. OCLC 3345388.
  14. Черноіваненко, В. В. (2015). Мотиви і сюжети нетрадиційного еротизму в Єврейській Біблії: питання інтерпретації. Сходознавство (71-72). с. 108–109. Процитовано 24 лютого 2021.
  15. Patai, Raphael (1960). Family, love and the Bible. Macgibbon & Kee. с. 152–154, 159. OCLC 1203534927.
  16. Jonathan & David: An Introduction by Bruce L. Gerig. epistle.us. Процитовано 24 лютого 2021.
  17. Humfrey, Peter (2003). Cima da Conegliano. Oxford Art Online (Oxford University Press). Процитовано 24 лютого 2021.
  18. H., Carl, Klaus (2011). Rembrandt. Parkstone International. ISBN 978-1-78042-453-8. OCLC 779968227.
  19. Skei, Allen B.; Charpentier, Marc-Antoine; Duron, Jean (1982-03). David et Jonathas. Notes 38 (3). с. 687. ISSN 0027-4380. doi:10.2307/939582. Процитовано 24 лютого 2021.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.