Далі польоту стріли (мінісеріал, 1990)

У центрі сюжету поневіряння митця-журналіста київської газети. Перед ним постає низка внутрішніх проблем: як ужитися у великому місті, існування справжнього кохання й віднайдення відповіді на одвічне питання — «Хто я?» Зовнішні події перегукуються з психологічною кризою головного героя. У пошуках себе він подорожує до затоплених задля створення водосховищ сіл Херсонщини — десь там під товщею води рідне село його батьків, метафора понівечених у ХХ столітті української культури та історичної пам'яти.

Переймання чоловіка тісно пов'язані з навколишнім світом: атмосфера кінострічки відтворює розгубленність цілого народу: «Що буде далі, після комунізму і його ідеології?» На дворі все вказує на недалекий крах перебудови.

Режисер стрічки зазначив, що його робота була одним з останніх мистецьких творів проти чинної тоді російської влади й після оприлюднення стрічки у 1990 році фільм викликав значний резонанс, режисера назвали "антирадянщиком" й вийшли критичні рецензії, бо стрічка чітко описувала те, що українську націю фактично знищували в державі, якою ця російська влада й керувала. Однак коли творці привезли стрічку для показу до теренів, де її знімали, — у південну Україну, на Херсонщину, — місцеві глядачі зустріли її дуже схвально, позаяк у ній йшлося про долю цих людей, про підтоплення земель, коли у буремних хвилях зникали їхні села[2].

• Далі польоту стріли на сайті IMDb (англ.)