Даниїл Паломник

«Житіє і хожденіє Данила»

У Палестині, що входила в той час до складу створеного хрестоносцями Єрусалимського королівства, Данило провів 16 місяців. Він жив у монастирі св. Сави, звідкіля здійснював поїздки країною, відвідуючи місця, пов'язані з земним життям Ісуса Христа і біблійними подіями. Саме ці пам'ятки Данило описує особливо докладно, не упускаючи можливості нагадати зв'язані з ними перекази або апокрифічні легенди. Він описує, наприклад, лаву, на якій спочивало тіло знятого з хреста Христа, камінь неподалік, сидячи на якому ангел провістив про прийдешнє воскресіння Ісуса, описує Голгофу і навіть те заглиблення у скелі, в котрому, згідно з переказом, був уставлений хрест; він згадує місце, звідки був вознесений на небо у вогненній колісниці пророк Ілля, печеру, у якій Ісуса намагався спокусити диявол, будинок Преторії, куди Христа привели до Пілата, та ін. У деяких випадках Данило відтворює окремі епізоди, передає або сам складає репліки учасників подій (такий, наприклад, вигук Богородиці, що бачить розп'яття Ісуса).

Настільки ж конкретно й образно описує Данило природу Палестини. Він захоплюється родючістю південної землі, де добре виростають пшениця і ячмінь, а в садах — достаток різноманітних плодових дерев. Прагнення Данила до конкретності й наочності разюче: відстані він вимірює то довжиною перельоту стріли, то довжиною кидка каменя («як дорослий чоловік докине», — пояснює при цьому Данило), річку Йордан він порівнює зі знайомою йому на Русі річкою Снов (притока Десни): так само швидка її течія, так само звивисте річище. Тиверіадське озеро, пише Данило, можна обійти, а вода в ньому така смачна, що не може нею насититися питущий. В озері тім водиться риба — смачніша всіх риб, її полюбляв їсти Христос, на вигляд вона нагадує коропа. Настільки ж докладні і наочні описи архітектурних споруд: Данило розповідає про мармурові колони, розписані склепіння, мозаїчні підлоги палестинських храмів, про фортечні споруди.

Данило згадує про зустрічі з єрусалимським королем Балдуїном, про ризиковані поїздки по гірських дорогах, де подорожан підстерігали засідки «сарацинів», про богослужіння в Єрусалимському храмі. Данило постійно відчував себе посланцем Русі: не випадково він залишає в храмі св. Сави поминання за всіх руських князів, перелічивши їх, як у відповідному своєму часові ієрархічному порядку.

«Ходіння» Данила вартісне не лише як докладний путівник для прочан; воно відтворює знання і уявлення русинів про події і персонажі Священної історії, надаючи свідчення про широкий кругозір руських книжників початку XII ст.

«Ходіння» збереглося більш ніж у ста списках, починаючи з XV ст. під назвами «Хожденіє», «Странник», «Паломник». та ін. Воно вплинуло на розвиток жанру «ходінь» у літературах східних слов'ян. В наш час твір ігумена Данила, як і твори його послідовників, відносять до чітко визначеного окремого жанру — хожденій.