Дашинка
Да́шинка[1] — село в Україні, у Хорошівському районі Житомирської області. Населення становить 389 осіб.
| село Дашинка | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Житомирська область |
| Район/міськрада | Житомирський район |
| Громада | Хорошівська селищна громада |
| Основні дані | |
| Засноване | у 2-й половині XVII століття |
| Населення | 389 |
| Площа | 1,557 км² |
| Густота населення | 249,84 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 12124 |
| Телефонний код | +380 4145 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°38′58″ пн. ш. 28°23′42″ сх. д. |
| Найближча залізнична станція | Нова Борова |
| Відстань до залізничної станції |
24 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | вул. Героїв України, буд. 13, смт Хорошів, Хорошівський р-н, Житомирська обл., 12101; староста — вул. Чкалова, 7, с. Дашинка, Хорошівський р-н, Житомирська обл., 12124 |
| Карта | |
  Дашинка | |
 Дашинка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Географія
Загальна площа села — 1,6 км². Розташоване в центральній частині Хорошівського району, в межах природно-географічного краю Полісся і за 6 км від районного центру — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 24 км[2]. На південний схід від села протікає річка Іршиця.
Історія
Заснована в другій половині XVII століття[2]. На той час маєток Горошки і разом землі навколо Дашинки належали польським шляхтичам з роду Немиричів. 1793 року — власником Горошок був житомирський ґродський суддя Анджей Дубравський (онук Франциски Немиричівни, праонук Теодора Немирича), що брав участь у розправі над гайдамаками у Кодні, підтримав польське національне повстання під проводом Тадеуша Костюшка проти Росії. Після другого поділу Речі Посполитої 1795 року маєток Анджея Дубравського конфіскувала російська влада.
1796 року — конфіскований маєток Анджея Дубравського імператриця Катерина II подарувала полководцю Михайлові Кутузову. У 30-х рр. ХІХ ст. село входило до складу Горошківського маєтку спадкоємців М. І. Кутузова та належало поміщиці Дарії Опочиніній, уродженою Кутузовою. Після розподілу маєтку, як окремий фільварок з прилеглими до нього селами Теренцями, Терінецькою Руднею і хутором Мінники, село перейшло у власність відставного полковника Федора Неумана. У 1855 р. село продане поміщику Ізидору Стройновському. Після його смерті у 1861 р. Дашинський фільварок став власністю спадкоємців Стройновського: Антона та Якова Стройновських, Анни Шолле, Марії Замеховської, Юлії Пржигодської.
Після реформи 1861 селянські Дашинська громада отримала землі з розрахунку приблизно 2,4 десятин на ревізьку душу. Частина селян йшла працювати на землі поміщиків, частина брала в оренду землі або викупала землі, користуючись кредитами Поземельного банку. У 1899 р. у Дашинці налічувалося 446 жителів і 76 дворів.
У 1906 році в селі мешкало 463 особи, налічувалось 86 дворових господарств[3]. Перед першою світовою війною у 1911 р. у Дашинці налічувалося 497 жителів і 111 дворів.
В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки. У листопаді 1921 року, під час Листопадового рейду, теренами району пролягав шлях Волинської (командувач — Юрій Тютюнник) та Подільської групи (командувачі: Михайло Палій-Сидорянський та Сергій Чорний) Армії Української Народної Республіки. Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.
За радянських часів до 1923 р. село перебувало у складі Горошківської волості. Село стало центром сільської ради з 1923 р. У 1926 р. у Дашинці налічувалося 706 жителів і 147 дворів.
У 1932—1933 роках село постраждало від Голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 20 осіб[4].
У 1941 р. у Дашинці налічувалося 731 житель і 191 двір.
Упродовж німецько-радянської війни участь у бойових діях брали 211 місцевих жителів, з них 121 особа загинула, 90 — нагороджено орденами і медалями[2].
На початку 1970-х років у селі діяли центральна садиба колгоспу імені Жданова, восьмирічна школа, клуб, бібліотека із книжковим фондом 6759 примірників і фельдшерсько-акушерський пункт[2].
Станом на 1 липня 2012 р. в селі проживали — 336 людей.[джерело?]
До 3 серпня 2016 року — адміністративний центр Дашинської сільської ради Хорошівського району Житомирської області[5].
Населення
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 517 осіб, з яких 255 чоловіків та 262 жінки.[6]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 387 осіб.[7]
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,74 % |
| білоруська | 0,26 % |
Відомі люди
- Пап Олександр Германович — акушер-гінеколог, доктор медичних наук.
Примітки
- Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006.
- Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область, 1973, с. 211.
- Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 7.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область, 2008, с. 343-344.
- Дашинська сільська рада Житомирська область. Верховна Рада України. Процитовано 28 серпня 2020.
- Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
- Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019.
Джерела
- Тронько П.Т. (голова ред. колегії) та ін. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — Київ : Гол. ред. УРЕ, 1973. — 727 с.
- Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.
- О.С.Голяченко. М.І. КУТУЗОВ І ГОРОШКИ: МАЛОВІДОМІ ФАКТИ З ВОЛИНСЬКОЇ БІОГРАФІЇ ПОЛКОВОДЦЯ ТА СУЧАСНІСТЬ / Голова редколегії член-кор. НАН України О.П.Реєнт // ПРОБЛЕМИ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ХІХ — початку ХХ ст. : збірник наукових праць. — Інститут історії України НАН України, 2013. — Т. 1, вип. 21. — С. 123-127. — ISSN 2307-5791.