Денисенко Тарас Володимирович

Народився 23 березня 1965 року у Києві в родині кінорежисера В. Т. Денисенка і кіноактриси Н. М. Наум.

Закінчив акторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1986) (майстерня Олексія Баталова).

Викладав майстер-курси дикторів та ведучих програм телебачення у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого.

З 2014 року тривають зйомки «Поміж кадрами» — повнометражного документального фільму про історію дорослішання та пошуку себе, розкриту крізь призму особливих стосунків між Тарасом Денисенком та кількома поколіннями студентів його майстерні у Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. Фільм підтримує Український культурний фонд, реліз запланований на листопад 2019 року.

Помер 7 листопада 2017 року у Києві після важкої хвороби.[1][2]

Похований 9 листопада 2017 року на Байковому цвинтарі Києва.[3]

Мав брата Олександра, який також є актором і режисером. Був одруженим. Мав трьох дітей (Орест, Марія, Гордій). Старший син, Орест, зіграв у фільмі «Мийники автомобілів», в роботі учня Тараса Володимировича — Володимира Тихого. Молодший син, Гордій, зіграв разом з батьком у короткометражній стрічці «Гамбурґ», а також виконав ролі молодого Андрія Кузьменка у студентській короткометрівці «Танець Пінгвіна»[4] і одного зі студентів у «Чорній дірі».

Знявся у фільмах:

• «Високий перевал» (1982, Юрко),
• «Які ж ми були молоді» (1985. Приз СК України «За найкращу чоловічу роль» на кінофестивалі «Молодість—85»),
• «Обвинувачується весілля» (1986),
• «Квартирант» (1987),
• «В Криму не завжди літо» (1987, Озорнов),
• «Жменяки» (1987),
• «Як чоловіки про жінок говорили» (1988, т/ф),
• «Помилуй і прости»,
• «Гори димлять» (1989),
• «Караул» (1989),
• «Сонети Шекспіра»,
• «Особиста зброя» (1991),
• «Чудо у країні забуття» (1991),
• «Кисневий голод» (1991. Приз міжнародного кінофестивалю, Салоніки, Греція, 1992),
• «Сорочка зі стьожкою» (1992),
• «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992, 3 с; 1997, VII, VIII, IX с, Тарас),
• «Фучжоу» (1993),
• «Будемо жити» (1995, т/ф, 10 а),
• «Острів любові» (1996, т/ф, новела «Заручини»),
• «Judenkreis, або Вічне колесо» (1996),
• «Сьомий маршрут» (сценарист),
• «Поет і княжна» (1999, Тарас),
• «Після війни» (2000, Німеччина-Україна),
• «Повернення Мухтара» (т/с),
• «Сьоме небо» (2006, Росія-Україна),
• «Надія як свідоцтво життя» (2007, Петро Семенов),
• «Прощення» (2008),
• «Хороші хлопці» (2008, Дюля),
• «Богдан-Зиновій Хмельницький» (2008),
• «Звичайна справа» (2013),
• «Мій хлопчику» (2015).

• «Мій хлопчику» (2015)

• Молоде українське кіно. Вип. 2-й. — Київ, 1991. — СЮ;
• Брюховецька Л. Тарас Денисенко: незахищена душа// Кіно. Театр. — К., 1995. № 2. — С. 44—46.
• Біографія-некролог на сайті Національної спілки кінематографістів України