Деніел Дей-Льюїс

Деніел Дей-Льюїс народився в Лондоні в сім'ї з англо-єврейським коріннями, чиї предки походили по батьківській лінії з Ірландії та Англії, а у матері з Польщі та Литви[4]. Дей-Льюїс належав до еліти англійського суспільства: батько — національний поет-лауреат Сесіл Дей-Льюїс, мати — актриса Джіл Белкон, дочка керівника найстарішої кіностудії у світі кінопродюсера Майкла Белкона. Тим не менш, вже у 13 років майбутній актор був виключений зі школи. Він рано зрозумів, в чому полягає його покликання, і вступив до лав Королівської шекспірівської трупи. За вирахуванням епізодичної появи у фільмі «Неділя, кривава неділя», кінодебют Дей-Льюїса відбувся в оскароносній стрічці «Ганді» в 1982.

Чотири роки по тому всі критики заговорили про Дей-Льюїса як про відкриття року і найбільш багатообіцяючого актора свого покоління: в один день відбулася прем'єра двох фільмів з його участю. В історичному фільмі «Кімната з видом» він зіграв манірного аристократа едвардіанської епохи, а у «Моїй прекрасній пральні» його пряму протилежність — вуличного хулігана-гея.

У світлі захоплених відгуків практично всіх спостерігачів Дей-Льюїсу було вперше довірено виконання головної ролі — в екранізації роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття» (1988). Проте справжнім тріумфом актора стала наступна стрічка, «Моя ліва нога» (1989), в якій він зіграв хворого на церебральний параліч. Його гра удостоїлася найвищих почестей, включаючи премії Британської (BAFTA) і Американської («Оскар») кіноакадемій.

Після трирічної паузи Дей-Льюїс істотно набрав м'язову масу і повернувся на кіноекрани найнесподіванішим чином — у ролі головного героя «Останнього з могікан». Він був знову номінований на основні кінонагороди за роль терориста мимоволі в політичній стрічці «В ім'я батька». У 1993 зіграв з Мішель Пфайфер і Вайноною Райдер в кіноверсії роману «Епоха невинності» (режисер — Мартін Скорсезе) .

Шість років був у стосунках з французькою актрисою Ізабель Аджані. Їхній син Габріель-Кейн Дей-Льюїс народився в 1995 році в Нью-Йорку, через кілька місяців після того, як їхні відносини закінчилися.

У 1996 році під час роботи над фільмом «The Crucible» за п'єсою Артура Міллера, познайомився з дочкою драматурга, актрисою і кінорежисером Ребеккою Міллер і в тому ж році вони одружилися. У цьому шлюбі у Даніеля народились два сина: в 1998 Ронан Кол Дей-Льюїс і в 2002 Кешел Блейк Дей-Льюїс.

Має подвійне громадянство — англійське та ірландське. Мешкає у власних домах в Нью-Йорку та у графстві Вікло в Ірландії, але більш за все полюбляє жити в Лондоні.

• «Оскар» (1989, 2007, 2012)
• «Золотий глобус» (2007)
• BAFTA (1989, 2002, 2007)

• 2017 — Примарна нитка / Phantom Thread, Рейнолдс Вудкок
• 2012 — ЛІнкольн / Lincoln,Abraham Lincoln
• 2009 — Дев'ять /Nine, Guido Contini
• 2007 — Нафта /There Will Be Blood, Daniel Plainview
• 2005 — Балада про Джека і Роуз /Ballad of Jack and Rose, The, Jack Slavin
• 2002 — Банди Нью-Йорка /Gangs of New York, Bill 'The Butcher' Cutting
• 1997 — Боксер /Boxer, The, Danny Flynn
• 1996 — Суворе випробування /Crucible, The, John Proctor
• 1993 — В ім'я батька /In the Name of the Father, Gerry Conlon
• 1993 — Епоха невинності /Age of Innocence, The, Newland Archer
• 1992 — Останній з могікан /Last of the Mohicans, The, Hawkeye
• 1989 — Моя ліва нога /My Left Foot: The Story of Christy Brown, Christy Brown
• 1989 — Сліпуча посмішка Нью-Джерсі /Eversmile, New Jersey, Dr. Fergus O'Connell
• 1988 — Нестерпна легкість буття / The Unbearable Lightness Of Being, Tomas
• 1985 — Кімната з виглядом /A Room with a View, In England, Cecil Vyse
• 1985 — Моя прекрасна пральня /My Beautiful Laundrette, Johnny
• 1984 — Баунті /Bounty, The, John Fryer
• 1982 — Ганді /Gandhi, Colin, South African street tough
• 1971 — Неділя, кривава неділя /Sunday Bloody Sunday, Child Vandal, в титрах не вказаний

Під кінець 90-тих Дей-Льюїс оголосив про те, що втомився від кіно, і оселився в Італії, де за чутками підробляв шевцем. Стверджують, що Скорсезе, Леонардо Ді Капріо і продюсеру Харві Вейнстайну коштувало чималих зусиль переконати його змінити своє рішення і узяти участь у зйомках нового фільму Скорсезе — «Банди Нью-Йорка». Хоча і за цю роботу актор був висунутий на здобуття «Оскара», Дей-Льюїс запевняв, що не планує більше зніматися в кіно.

У 2007 вийшов фільм «Нафта» режисера Пола Томаса Андерсона з Деніелом у головній ролі, він зіграв жадібного нафтовика Деніела Плейнвью. 24 лютого 2008 за цю роль Дей-Льюїс отримав свій другий «Оскар» як найкращий актор. Дей-Льюїс є єдиним актором, що отримував «Оскар» у цій номінації у двох різних століттях. 2012-го Дей-Льюїс став першим триразовим володарем Оскара, якого він отримав як найкращий актор за роль президента Лінкольна в одноіменному фільмі Стівена Спілберга.

• 1990 — «Моя ліва нога»
• 1994 — «В ім'я батька»
• 2003 — «Банди Нью-Йорка»
• 2008 — «Нафта»
• 2013 — «Лінкольн»
• 2018 — «Примарна нитка»

• Деніел Дей-Льюїс на сайті IMDb (англ.)
• LA Weekly interview with Lewis, 19 December 2007(англ.)
• Extensive Biography at Tiscali UK(англ.)
• Peter Stanford, The enigma of Day-Lewis, The Observer, 13 January 2008(англ.)