Державна комісія з електрифікації Росії
Державна комісія з електрифікації Росії (ДЕЕЛРО) (рос. ГОЭЛРО — скорочення від рос. Государственная комиссия по электрификации России) — перший загальнодержавний перспективний план відбудови й розвитку економіки РСФРР (що занепала внаслідок громадянської війни 1918–1921 років та націоналізації всієї промисловості) на основі електрифікації.
План
Існують припущення, озвучені Гелієм Салахутдіновим, що план ГОЕЛРО був розроблений ще у Російській імперії трьома іноземними енергетичними компаніями.
Комісію для розробки плану утворено 21 лютого 1920 року за вказівкою Володимира Леніна під головуванням Гліба Кржижановського. У її складі працювало понад 200 осіб. Електрифікацію розуміли як технічну реконструкцію економіки на найновітнішій електроенергетичній основі. 29 грудня 1920 року план ГОЕЛРО затвердив 8-й Всеросійський з'їзд Рад. При його розробці найбільша увага фахівців приділялася Південному економічному району, до якого входили як відповідні території РСФРР, так і землі УСРР без урахування кордонів між республіками.
План ГОЕЛРО, розрахований на 10–15 років, передбачав реконструкцію старих і побудову нових 20 теплових і 10 гідравлічних електростанцій потужністю 1750 тисяч кВт-год, що разом мали виробляти 9 мільярдів кВт-год електроенергії, накреслював створення важкої промисловості, широке будівництво залізниць, розширення посівних площ і підвищення врожайності земель і масове кооперування селянства.
Електростанції мали стати основою промислового розвитку певного значного промислового вузла чи району. Від цього й назва — ДРЕС (Державна районна електростанція). У Південному районі за планом передбачалося збудувати електростанції для виробітку 560 тисяч кВт-год електроенергії, найбільше — на Придніпров'ї та в Донбасі.
За планом ГОЕЛРО в Україні передбачалося будівництво 9 електростанцій: Штерівської, Гришинської, Лисичанської, Ізюмської та інших. З планом пов'язаний початок широкого використання гідроресурсів, планувалося спорудження Олександрівської (нині Дніпрогес) потужністю 200 тисяч кВт з подальшим її розширенням і Бузької ГЕС, будівництво електростанцій, які працюють на доменних і коксових газах, комбінованих з вугіллям: Петрівської, Юзівської, Макіївської. Потужність запланованих електростанцій мала становити 1 мільйон кВт.
Планувалося об'єднати після відбудови та спорудження в єдину систему 24 електростанції заводів і шахт, збудувати ДРЕС у Лисичанську, Гришиному, звести Запорізьку ГЕС (Дніпрогес) на Дніпрі потужністю 200 тисяч кВт з подальшим її розширенням. За планом передбачалося на базі енергії Дніпрогесу будівництво заводів із виплавки алюмінію та виробництва якісної сталі, збільшення в 10 разів порівняно з 1920 роком видобутку вугілля, здійснення випуску машин для металургії, паливної індустрії, сільського господарства й транспорту.
У квітні 1921 року створено Комісію з електрифікації України. Реконструкції за цим планом підлягали металургійна й хімічна промисловість Донбасу, залізниця Петроград—Москва—Харків—Юзівка з перетворенням її на потужну магістраль з наступною електрифікацією, передбачалося створення наскрізного дніпровського водного шляху Київ—Херсон.
Учасники розробки плану
|
|
Члени
І.Г.Александров, Г.Й.Графтіо, Л.В.Дрейер, К.А.Круг, М.Я.Лапіров-Скобло, Б.Е.Стюнкель, Є.Я.Шульгін, О.В.Вінтер, Р.Е.Классон, М.А.Шателен, І.І.Вихляев, Г.К.Різенкамф, Д.І.Комаров, Р.А.Ферман, Л.К.Рамзін, А.І.Таїров, А.А.Шварц, Г.Д.Дубелір, Т.Р.Макаров, В.Ф.Міткеві, Н.К.Поліванов, Р.Л.Семенов.
Виконання плану
Тяжка праця будівничих, а також значні кошти, вилучені в українських селян, сприяли тому, що план ГОЕЛРО було перевиконано. На 1935 рік в Україні потужність усіх електростанцій зросла в 7 разів. 1923 року потужність невеликих ГЕС в тодішній УСРР становила 46,7 тисяч кВт, або близько 2 % усього можливого запасу гідроенергії УСРР. Збудована в 1927–1932 роках за планом ГОЕЛРО Дніпровська ГЕС (Дніпрельстан), тоді найбільша в Європі, додала 558 тисяч кВт потужності.
| Показник | 1913 | 1920 | План ГОЕЛРО | 1930 | 1935 | Рік виконання плану ГОЕЛРО |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Валова продукція промисловості (1913-I) | 1 | 0,14 | 1,8-2 | 2,5 | 5,8 | 1929—1930 |
| Потужність районних електростанцій (млн кВт) | 0,2 | 0,25 | 1,75 | 1,4 | 4,1 | 1931 |
| Виробництво електроенергії (млрд кВт/г.) | 2,0 | 0,5 | 2,8 | 8,4 | 28,3 | 1931 |
| Вугілля (млн т) | 29,2 | 8,7 | 62,3 | 47,8 | 109,8 | 1932 |
| Нафта (млн т) | 10,3 | 3,9 | 16,4 | 18,5 | 25,2 | 1929—1930 |
| Торф (млн т) | 1,7 | 1,4 | 18,4 | 8,1 | 18,5 | 1934 |
| Залізна руда (млн т) | 9,2 | 0,16 | 19,6 | 13,7 | 26,3 | 1934 |
| Чавун (млн т) | 4,2 | 0,12 | 9,2 | 5,0 | 12,5 | 1934 |
| Сталь (млн т) | 4,3 | 0,19 | 6,5 | 5,8 | 12,6 | 1933 |
| Папір (тис. т) | 269,2 | 30,3 | 683,5 | 435,3 | 648,8 | 1936 |
Література
- Кржижановский Г.М. Десять лет хозяйственного строительства СССР: 1917–1927. М., 1927 (рос.)
- Развитие электрификации Советской страны. 1921–1925 гг.: Сборник документов и материалов. М., 1956 (рос.)
- Труды Государственной комиссии по электрификации России — ГОЭЛРО: Документы и материалы. М., 1960 (рос.)
- Ульянова А.Д., Павлова В.В. Розвиток електрифікації Української РСР: Бібліографічний покажчик. К., 1962
- Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.). К., 1999.