Децим Клавдій Друз

Друз був другою дитиною в сім'ї Нерона Старшого, що належав до гілки стародавнього патриціанського роду Клавдіїв, що веде початок від консула Тіберія Клавдія Нерона, сина Аппія Клавдія Цека.

Мати — Лівія Друзілла, дочка Марка Клавдіана, уродженого Аппія Клавдія Пульхра. Марк Клавдіан також належав до однієї з гілок роду Клавдіїв, але усиновлений після втрати батьків Марком Лівієм Друзом Молодшим став формально належати до плебейському стану.

Батько Друза підтримував республіканців, воював проти Октавіана під час Битви при Філіппах(42 до н.е.), потім підтримував Секста Помпея, тоді Марка Антонія. Брав участь в Перузійській війні(42-41 роки до н.е.) на стороні Луція Антонія і Фульвії, після чого у 40 до н. е. його сім'я була змушена тікати з Риму, побоюючись проскрипцій і переслідування з боку переможця у громадянській війні Октавіана. Спочатку Нерон Старший і Лівія кинулися на Сицилію, потім рятувалися в Греції з маленьким Тиберієм на руках, що народилися в Римі 16 листопада 42 до н. е.[1].

У 39 до н. е. Октавіан проголосив амністію, і сім'я змогла повернутися до Риму. У тому ж році Лівія була представлена ​​Октавіану. Легенда свідчить, що Октавіан закохався у Лівію. з першого погляду. Так чи інакше, але він розлучився зі своєю другою дружиною Скрибонією в той самий день, коли вона народила йому дочку Юлію Старшу.[2] Тоді ж Нерон Старший був змушений розлучитися з Лівією, яка була на шостому місяці вагітності.

14 січня 38 до н. е. у Лівії народився син — Друз, а через 3 дні Октавіан одружився з Лівією. На весіллі був присутній Нерон Старший як батько дітей Лівії, а також як посаджений батько нареченої.[3] Ходили чутки, що Друз, брат Тіберія, насправді дитина Октавіана, а не Нерона Старшого, проте ця версія не знайшла свого підтвердження.

До 33 до н. е. брати жили в будинку свого батька. У тому році Нерон Старший помер, і обидва хлопці переїхали в будинок своєї матері і Октавіана. Діти отримали гарне виховання. Октавіан готував обох хлопчиків до політичної кар'єри. У 29 до н. е. брати проїжджають разом з Октавіаном в його колісниці з нагоди тріумфу на честь перемоги в битві при Акції. У 16 до н. е. Друз одружився з дочкою Марка Антонія і Октавії Молодшої, Антонією Молодшою, якій того року було 20 років. Антонія по материнській лінії була племінницею Августа.

Від цього шлюбу у пари було троє дітей — Нерон Клавдій Друз Германік, один з видатних полководців і популярний політик; Лівія Юлія, що зіграла значну роль у змові Сіяна проти Тиберія; і Тиберій Клавдій Друз Нерон Германік, який став у 41 році імператором.

Попри те, що Антонія рано залишилася вдовою після смерті Друза, вона ніколи більше не вийшла заміж, хоча і прожила після його смерті майже п'ятдесят років. Все життя Тіберій і Друз були дуже близькі між собою. Вони, навіть, в обхід римських звичаїв назвали своїх первістків не своїми іменами, а іменами одне одного. Хоча й ходили чутки, що Тиберій отруїв Друза, чутки ці, швидше за все, не мали під собою ніяких підстав.

Мапа кампаній Децима Друза проти германців у 12-9 роках до н.е.

У 19 до н. е. Август дозволяє своїм указом братам займати магістратні посади на 5 років раніше ценза. Приблизно в той же час починається політична кар'єра обох братів. Спочатку квестором стає Тиберій, а потім, в 15 до н. е., і Друз.

У тому ж році Друз вперше отримує досвід командування армією. При Реції він дає відсіч бандитам, підтримуваним вождями місцевих племен, які здійснювали набіги на римські поселення. Спільно з Тиберієм він повністю знищив не тільки самих нападників, але й племена, що підтримують їх.

У 13 до н. е. Август відіслав Друза в правителем в Галлію на придушення повстання, що спалахнуло в провінції через дії попередньої адміністрації. Поки Друз мирними методами намагається втихомирити незадоволених, в Галлію вторгаються германці, і нападають на декілька римських поселень. Друз вибиває германців з римських територій і сам переходить Рейн. Зі своїми легіонами він доходить до Північного моря і обкладає щорічною даниною фризів.

У 11 до н. е. Друз повернувся до Риму, де отримав, в нагороду за свій похід, чин міського претора (praetor urbanus). Однак Друз не залишився в місті і знову поїхав у провінції. Навесні він знову перейшов Рейн і вторгся на територію германських племен, де дав кілька битв і обклав даниною племена. На початку зими, коли армія Друза поверталася в назад у Галлію, вона була атакована германцями на марші, проте Друз зумів не тільки перегрупувати сили, але і повністю розбити нападників.

Після цієї перемоги війська проголосили його імператором і поклали на нього тріумфальні регалії. Як пропретор Друз залишився командувати армією і на наступний рік. У 10 до н. е. Хатти, об'єднавшись з сикамбрами, атакували табір Друза, проте були відкинуті.

Після цієї перемоги Друз зустрівся з Тиберієм і Августом в Лугдуні (суч. Ліон, Франція), де перебувала і Антонія, яка народила там Клавдія, після чого всі виїхали до Риму. Друз володів великою популярністю і легко був обраний на посаду консула. Не чекаючи офіційного вступу на посаду, він знову поїхав до армії.

Він знову розбив хаттів і готував похід проти маркоманів, коли був відкликаний в Галію. Звідти він мав їхати в Рим, але вирішив дочекатися Тіберія. Під час переїзду в Галію Друз впав з коня, і ця рана, поки він чекав брата, стала для нього смертельною, викликавши, швидше за все, зараження крові.

У Рим тіло Друза внесли найбільш знатні громадяни Риму. Август наказав помістити його прах в Мавзолеї Августа. Легіонери, з якими він воював, спорудили йому посмертний пам'ятник в Могунтіаку (суч. Майнц, Німеччина). Сам він посмертно був удостоєний почесного когномена «Германік» (Германський), який повинен був передаватися в сім'ї від батька до старшого сина. Також на Аппієвій дорозі була встановлена ​​тріумфальна арка з трофеями на його честь.

Пізніше Август написав біографію Друза, однак вона не збереглася.

• Федорова, Є. В. «Імператорський Рим в особах» Вид. СЛОВО/SLOVO ISBN 5-85050-643-8