Джерард Батлер

Джерард — молодший із трьох дітей у родині. Його батьки, Маргарет та Едвард Батлери, через 6 місяців після народження Джеррі переїхали до Канади, де в Монреалі намагалися створити власний бізнес. Проте справи не склалися і їхні шляхи розійшлися. Мати, забравши дітей із собою, повернулася до свого рідного міста — Пейслі в Шотландії, де невдовзі вдруге вийшла заміж. Тут, у Пейслі, і виховувався майбутній актор разом зі своїми братом і сестрою у суворих католицьких традиціях. Контактів із батьком хлопчик не підтримував — лише бачив його в 4 роки і наступного разу аж у 16, після чого стосунки з батьком покращилися.

Джерард зростав неподалік від місцевого кінотеатру, куди часто ходив із матір'ю. Театральне мистецтво йому ще тоді припало до смаку, і в школі він хоч і був найкращим учнем, але не відмовлявся брати участь у різноманітних аматорських постановках, а згодом навіть виступав на сцені шотландського молодіжного театру та зіграв Олівера в Королівському театрі у Глазго. Після закінчення школи Джерард вступив на юридичний факультет університету у Глазго, де завдяки своїй харизмі, сильним особистим та соціальним навичкам став президентом університетської юридичної спільноти. Здобувши освіту, Батлер не довго пропрацював адвокатом — у Канаді помирав від раку його батько, тому Джерард поїхав провести його в останню путь, після чого повернувся на батьківщину.

Через кілька років Батлер облишив юридичну кар'єру і переїхав до Лондона, де почав виступати як театральний актор. Незабаром його було запрошено на одну з головних ролей у відомій виставі «На голці» (Trainspotting), шанувальником якої він був раніше.

Кінодебют Батлера відбувся 1997 року у фільмі «Місіс Браун» (Mrs. Brown) із Джуді Денч та Біллі Конноллі. Того ж року актор зіграв епізодичну роль у фільмі Бондіани «Завтра не помре ніколи».

Популярність Джерарду принесла роль вождя гунів Аттіли в однойменному історичному телефільмі. У цій ролі Батлеру довелося вперше проявити себе як актора бойовика, беручи участь у батальних сценах. Після успіху «Аттіли», Батлер почав отримувати запрошення на ролі у великих проектах. Зокрема, він знявся у другій частині кіносерії про Лару Крофт і в бойовику «Влада вогню».

Одну з найвідоміших ролей Джерард зіграв 2004 року у фільмі «Привид Опери» Джоеля Шумахера, екранізації однойменного мюзиклу Ендрю Ллойда Веббера, що здобула понад десяток нагород, зокрема три номінації на «Оскар». Роль Привида, прихованого під маскою, принесла акторові світову популярність. Вокальні партії Привида Батлер виконував самотужки, як і інші актори.

Наступні кілька років Батлер грав у колишньому амплуа стародавнього воїна. Роль Беовульфа у фентезі-фільмі «Беовульф і Грендель», була однією з них, однак фільм не здобув гучного успіху.

Нову популярність Джерарду принесла роль спартанського царя Леоніда в епічному бойовику «300 спартанців» Зака Снайдера за коміксом Френка Міллера. Для цієї ролі Батлер набрав ваги і був сильно загримований. Його образ царя Леоніда активно використовувався у рекламній кампанії фільму, на постерах та обкладинках DVD.