Дживані

Дживані (арм. Ջիվանի, справжнє ім'я Сероба Левонян; 1846, Карцахі, Ахалцихський повіт, Кутаїська губернія — 5 березня 1909, Тифліс) — вірменський поет, музикант і ашуг.

Дживані
Основна інформація
Дата народження 1846[1][2][3]
Місце народження Kartsakhid, Ахалкалакський муніципалітет, Самцхе-Джавахеті, Грузія[4]
Дата смерті 5 березня 1909(1909-03-05)
Місце смерті Тифліс, Російська імперія[5]
Поховання Пантеон Ходживанка
Громадянство Російська імперія
Національність вірмени
Професії Гусани, поет, композитор
Вчителі Q29787140?
 Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився в селі Карцев (Карзая), поблизу м. Ахалкалакі у родині хлібороба. У віці 8 років Джівані залишився сиротою. Виховувався у родині дядька (вірм. հորեղբայր հորեղբայր, брат батька). Основам музичного мистецтва Дживані навчався у селі у видатного майстра Гара-Газара. Навчався грі на кеменче і скрипці, а також народних пісень.

Школа ашугів ім. Дживані в Єревані

У 1866 році в село Карцев прибув молодий ашуг Сазаін (Агаджан). Разом з ним Дживані переїжджає до Тифліс. Музична діяльність ашуга почалася і сформувалася в Тифлісі, а потім (з 1868 по 1895 рік) розвинулася у Олександрополі. Жив у Тифлісі з 1895 до своєї смерті.

В Олександрополі Дживані перебував в оточенні групи однодумців, співаків-ашугів (Джамалі, Шагрін, Малул, Гейраті, Фізаї). За свій талант отримав визнання і титул устабаші (від азерб. usta başı уста — майстер, баші — глава, головний майстер). З великим успіхом група ашугів виконувала свої пісні по всьому регіону: Тифліс, Батум, Баку, Карс та в інших містах Закавказзя.

Творчість Дживані більш різноманітна й різнобічна, ніж творчість його сучасників. Він є автором, за різними джерелами, від 800 до 1000 творів. Він був добре знайомий з вірменською літературою XIX століття, яка справила значний вплив на творчість. Його поезія характеризується особливою чистотою вірменської мови; поет уникає характерних для інших ашугів (наприклад Саят-Нова) поширених запозичень з інших мов (таких як фарсі, арабська або турецька).

У своїх піснях Дживані описував злидні і безправ'я (на кшталт «Селянське життя», «Робочий»), засуджував гнобителів, зображував боротьбу вірменського народу проти іноземців, оспівував братерство народів. Для багатьох пісень Дживані («У цю ніч», «Як дні зими», «Серна», «Холостяк і одружений», «Простак-горобець») характерні прийоми традиційної східної поезії. Багато пісень стали народними («Мати», «О, красуня», «У джерела» та ін.)[6]. На проміжку між 1870 і 1890 роками на зміну ліричним, романтичним творам, характерним для ашугів, у творчість Дживані приходять пісні опору і соціального протесту, іронічні, викривальні і сатиричні.

Похований у Пантеоні Ходживанка у Тбілісі. Одним з найбільш відомих виконуваних творів Дживані є пісня Կուգան ու կերթան («Прийдуть і підуть»), написана в 1892 році.

Видання творів

До 1880 року твори Дживані видавалися в різних друкованих виданнях, а в 1882 році були опубліковані окремою збіркою. Окремі твори Дживані, що мають велике мистецьке значення, неодноразово перекладалися на російську мову. На сьогодні відомо і опубліковано більше 1000 пісень і понад 100 мелодій Дживані[7].

Див. також

Примітки
  1. Swartz A. Open Library — 2007.
  2. Faceted Application of Subject Terminology
  3. Հայաստանի գրադարանների համահավաք գրացուցակ
  4. Freebase Data Dumps — Google.
  5. Дживани // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. Літературна енциклопедія: Джівані
  7. Ellen Koskoff. Armenian music. Ashugh // The Concise Garland Encyclopedia of World Music, Том 2. — Routledge, 2008. — Т. 2. — С. 1406. — ISBN 0415972930, 9780415972932.

Бібліографія
  • Երգերի Ժողովացու (Збірник пісень), Єреван, 1936
  • Ջիւանու Քնարը (А. Саакян, Ліра Дживан), Єреван, 1959
  • Քնար. Լիակատար հավաքացու ինքնւռոյն եւ փոխադրական երկասիռութիւնների. Ոտանավորներ եւ արձակ в 2х томах. Том 1 (Тифліс, 1900), тому 2 (Вагаршапат, 1904)
  • Աշըղ Ջիւանու երգերը (Пісні ашуга Джівані), Александрополь, 1882,1886,1893, Тифліс 1912
  • Աշըղ Ղարիբի հեքեաթը, հանդերձ երգերով. Փոհադռութիւն. (Александрополь, 1887, Тифліс 1897 Константинополь, 1922)
  • Поэзия Армении с древнейших времён до наших дней / Под редакцией В. Я. Брюсова. — М., 1916.
  • Антология армянской поэзии. — М., 1940.

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.