Джоване Елбер

Народився 23 липня 1972 року в місті Лондрина в бідній багатодітній сім'ї (у нього було ще 3 брата)[3]. При цьому, він був вихований у строгості, що допомогло йому в його футбольній кар'єрі[3]. Після школи Елбер, кожен день, до ночі грав у футбол[3]. Елбер в дитинстві вирізнявся хуліганською поведінкою, наприклад заліз з братами на базу «Лондрини», звідки тікав переслідуваний поліцією[4]: «Я був заводієм серед дворових хлопців, від мене виходили найнеймовірніші ідеї під час наших ігор, тому, коли мене не хотіли слухатися, доводилося вдаватися до сили і… приходити додому з розбитим носом»[5]. В підсумку Джоване таки потрапив у 15 років в академію «Лондрини», вихованцем якої і став.

У 1990 році Елбер був куплений італійським «Міланом» за 1 млн. євро[6]. Однак в Італії Елбер практично не виступав і зіграв лише 1 матч у Кубку Італії. Тому наступного року Елбер, на правах оренди[6], перейшов у швейцарський «Грассгоппер», де провів 3 сезони. В останньому з них він допоміг клубу виграти Кубок Швейцарії, а також став найкращим бомбардиром і найкращим іноземним гравцем чемпіонату Швейцарії.

1994 роуу Елбер перейшов у німецький «Штутгарт», який заплатив за перехід бразильця суму 1,6 млн євро[6]. Там він склав знамениту трійку нападу команди, разом з Фреді Бобичем і Красимиром Балаковим, названу «Магічним трикутником»[7]. Зі «Штутгартом» Елбер переміг у 1997 році у Кубку Німеччини, при чому він забив обидва голи у фіналі проти «Енергі». Після гри він сказав: «Це був справжній оргазм!»[4]. У тому ж році він висловив бажання покинути «Штутгарт», який не хотів відпускати бразильця, скориставшись пунктом у правилах, за яким клуб міг утримувати у себе гравця, аж до завершення контракту[3].

	Це, звичайно, неординарна людина, яка випереджає німецьких форвардів своєю технічністю. Мені було абсолютно все одно, як я забивав голи, головне, щоб вони були в сітці. Елбер же створює витвори мистецтва. Він б'є однаково добре і лівою, і правою, а також сильний в ударах головою. Коли бразилець знаходить свою гру, то зупинити його неможливо. Слабких сторін не знаходжу»
— Герд Мюллер про Елбера[8]

Джоване Елбер на благодійному матчі «Футбол проти бідності—2014». 4 березня 2014 року.

У 1997 році Елбер перейшов у мюнхенську «Баварія», яка шукала заміну Юргену Клінсманну[9]. Сума трансферу склала 13,5 млн марок[10] (6,5 млн євро[6]). Однією з головних причин переходу стала можливість того, що з «Баварії» Елбер зможе потрапити в збірної Бразилії, в якій він хотів взяти участь на чемпіонаті світу[11]. 11 липня 1997 року в товариській грі з «Магдебургом» він забив свій перший м'яч за «Баварію»[12]. Через 13 днів, 24 липня, він зіграв свій перший офіційний матч за «Баварію» в 1/2 фіналу Кубку ліги, в якому його клуб переміг «Боруссію» з Дортмунда з рахунком 2:0, при цьому перший м'яч на 29-й хвилині гри забив Елбер[13]. У фіналі Кубка Ліги «Баварії» протистояв колишній клуб Елбера, «Штутграт». У цій грі мюнхенці перемогли 2:0, другий м'яч на рахунку Елбера, також в одному з моментів він потрапив в штангу[14]. У своєму першому чемпіонаті Німеччини у складі «Баварії» Елбер провів 28 матчів і забив 11 голів, при цьому 31 січня у грі з «Гамбургом», він забив гол вже на 11-й секунді гри, який став найшвидшим в історії німецької Бундесліги[15]. При цьому, Елберу довелося деякий час звикати до гри «Баварії»: у «Штутгарті» Балаков і Бобич грали на нього, а в мюнхенському клубі все робилося на благо команди[8]:

	„Штутгарт“ і „Баварія“ — абсолютно різні, але мені вдалося впоратися з труднощами. Подолав їх тільки тоді, коли викинув з голови щасливі дні, проведені в „Штутгарті“. Там Балаков і Бобич няньчилися зі мною, в Мюнхені ж доводиться домагатися результату власними силами. Я зрозумів, що не „Баварія“ повинна підлаштовуватися під мене, а я під неї. Прийнявши таке рішення, стало легше дихати. Тепер я знаходжу обстановку дуже навіть милою, її навіть можна порівняти з тією, яка була у мене в „Штутгарті“. Якщо би ще дістати в партнери Балакова — а нам такий класний диспетчер просто необхідний, — тоді взагалі буде все відмінно»
— Джоване Елбер про гру в «Баварії»[8].

До того ж він кілька разів був оштрафований за поведінку на полі і поза його[16]. У другому своєму сезоні в «Баварії» Елбер забив 13 голів і зробив 7 гольових передач в 21 грі, пропустивши кінець сезону через травму лівого коліна, отриману в матчі з «Гамбургом» у березні 1999 року[10]. У тому ж році він, прямим ударом з кутового, забив гол у ворота «Ганзи», який був визнаний найкращим голом сезону[17]. В опитуванні на звання футболіста року в Німеччині Елбер зайняв 12-е місце[18]. Після відновлення Елбер провів кілька вдалих матчів, але потім знову отримав травму, через яку пропустив близько місяця[19]. В середині сезону він заявив, що для нього найважливіше — перемога в Ліги чемпіонів[20]. У тому ж сезоні «Баварія» дійшла до фіналу цього турніру, де програла «Манчестер Юнайтед» з рахунком 1:2. У наступному сезоні мюнхенці виграли цей трофей, а також перемогли в чемпіонаті, Кубку Німеччини і перемогли в розіграші Міжконтинентального кубка. Сам Елбер забив у німецькій першості 15 голів, незважаючи на травму лівого коліна, отриману в квітні 2001 року[21].

У сезоні 2001/02 Елбер забив 17 голів в чемпіонаті, при цьому у Елбера у середині сезону стався провал: у серії ігор він не забив жодного гола[22]. У тому ж сезоні він увійшов у список чотирьох гравців, які в обох матчах розіграшу Ліги чемпіонів, з одним і тим же клубом, робили по «дублю»: бразилець забивав по два м'ячі в обох іграх з московським «Спартаком»[23]. У тому ж році Елбер був оштрафований на 25 тис. євро, за те, що залишився з батьком, якого чекала операція на серці, замість того, щоб приїхати на тренування клубу[24]. В сезоні 2002/03 Елбер став найкращим бомбардиром чемпіонату Німеччини з 20-ма голами. Він вийшов у лідери бомбардирських перегонів у жовтні, після ігор 8-го туру, і не упускав лідерство до кінця сезону[25]. У тому ж сезоні Елбер посів перше місце за опитуванням журналу Kicker, який визначав найкращого польового гравця німецької першості, набравши 23,8% голосів[26].

У наступному сезоні Елбер втратив місце в основі команди, його витіснив з основи голландець Рой Макай[27].

Джоване Елбер у 2005 році

28 серпня 2003 року Елбер підписав контракт на 2 роки з французьким «Ліоном» з щомісячною заробітною платою в 2,4 млн євро. Сума трансферу склала 4,2 млн євро[28]. При цьому, вболівальники «Баварії» були проти продажу бразильця. У своєму першому сезоні в «Ліоні» Елбер провів 26 матчів і забив 10 голів, ставши чемпіоном Франції. У серпні наступного року Елбер отримав важку травму — перелом гомілкостопа[29][30]. Пізніше він звинуватив клубних лікарів, в тому, що вони зробили невдалу операцію і самовільно прооперувався в Мюнхені[30], а потім не приїхав в «Ліон», коли його викликав президент клубу[30]. Через ліміт на легіонерів, Елбер не був заявлений на чемпіонат, і був змушений шукати собі нову команду[30].

У грудні 2004 року Елбер почав переговори про свій перехід в менхенгладбахську «Боруссію»[29], в яку перейшов в січні наступного року. Однак за клуб він провів 4 матчі, а також потрапив у конфлікт з головним тренером команди, Горстом Кеппелем, за що був оштрафований на 10 тис. євро. 3 грудня 2005 року футболіст і клуб, за обопільною згодою розірвали контракт.

29 грудня 2005 року Елбер підписав річну угоду з «Крузейру»[31], де провів сезон. 24 вересня 2006 року він провів останній матч у кар'єрі проти «Форталези». У жовтні він, на спеціальній прес-конференції оголосив, що завершує кар'єру через постійні болі у правому коліні. За місяць до цього, 8 серпня, він провів прощальний матч за «Баварію» проти клубу «Мюнхен 1860».

9 вересня 2007 року Елбер був оголошений скаутом «Баварії», спеціалізуючись на Південній Америці[32]. У вересні 2010 року він покинув свою посаду[33].

• Переможець Ліги чемпіонів УЄФА (1):

«Баварія»: 2001

• Володар Міжконтинентального кубка (1):

«Баварія»: 2001

• Володар Кубка Швейцарії (1):

«Грассгоппер»: 1994

• Чемпіон Німеччини (4):

«Баварія»: 1999, 2000, 2001, 2003

• Володар Кубка Німеччини (4):

«Штутгарт»: 1997

«Баварія»: 1998, 2000, 2003

• Володар Кубка німецької ліги (4):

«Баварія»: 1997, 1998, 1999, 2000

• Чемпіон Франції (1):

«Ліон»: 2004

• Володар Суперкубка Франції (1):

«Ліон»: 2004

• Чемпіон штату Мінас-Жерайс (1):

«Крузейру»: 2006

• Найкращий бомбардир чемпіонату Швейцарії: 1994 (21 гол)
• Найкращий іноземний футболіст чемпіонату Швейцарії: 1994
• Найкращий бомбардир чемпіонату Німеччини: 2003 (21 гол, разом з Томасом Крістіансеном)
• Найкращий бомбардир кубку Німеччини: 2003 (6 голів)