Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют
Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют (англ. John Stuart, 3rd Earl of Bute, 25 травня 1713 — 10 березня 1792) — шотландський дворянин та британський державний діяч, 7-й прем'єр-міністр Великої Британії (з 1762 до 1763 року), перший шотландець на посту прем'єр-міністра після акту про Союз 1707 року.
| Джон Стюарт John Stuart, 3rd Earl of Bute | |||
 Джон Стюарт | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 26 травня 1762 — 8 квітня 1763 | |||
| Монарх: | Георг III | ||
| Попередник: | Томас Пелем-Холлс | ||
| Наступник: | Джордж Гренвіль | ||
| Народження: |
25 травня 1713[1][2][…] Parliament Square, Edinburghd, Единбург, Шотландія, Королівство Велика Британія[3] | ||
| Смерть: |
10 березня 1792[1][2][…] (78 років) Grosvenor Squared, Вестмінстер, Великий Лондон, Англія, Королівство Велика Британія | ||
| Поховання: | Ротсей | ||
| Країна: | Королівство Велика Британія | ||
| Релігія: | Шотландська єпископальна церква | ||
| Освіта: | Лейденський університет і Ітонський коледж | ||
| Партія: | Торі | ||
| Батько: | James Stuartd[4] | ||
| Мати: | Lady Anne Campbelld[5][4] | ||
| Шлюб: | Mary Stuart, Countess of Buted[4] | ||
| Діти: | John Stuart, 1st Marquess of Buted[4], James Stuart-Wortley-Mackenzied[4], Charles Stuartd[4], William Stuartd[4], Lady Louisa Stuartd[4], Frederick Stuartd, Lady Mary Stuartd[5], Lady Anne Stuartd[5][4], Lady Jane Stuartd[5][4] і Lady Caroline Stuartd[5][4] | ||
| Наукова діяльність | |||
| Наукова сфера: | Ботаніка | ||
| Нагороди: |  | ||
|
| |||
.svg.png.webp){kind=small}
Біографія
Джон Стюарт 3-й граф Б'ют — представник однієї з молодших гілок дому Стюартів (так звані Стюарти з Б'юта), був близьким родичем клану Кемпбелл, його мати була дочкою Арчібальда Кемпбелла, 1-го герцога Аргайл. Після смерті свого батька, Джеймса Стюарта, 2-го графа Б'юта, у 1723 році Джон стає новим правителем графства Б'ют, названого на честь однойменного острова (шотл. гел. Eilean Bhòid)[6].
У період з 1720 до 1728 року Джон навчався в Ітонському коледжі, потім, з 1728 до 1732 року — у Лейденському університеті (Нідерланди), після завершення якого отримав ступінь з цивільного та публічного права.
24 серпня 1736 року Джон Стюарт одружився з Мері Вортлі Монтегю, дочкою Едварда й Мері Вортлі Монтегю.
У 1737 році Джон Стюарт був обраний представником шотландських перів, але оскільки Джон не займався у палаті лордів активною діяльністю, представником його у 1741 році не переобрали. Згодом Джон Стюарт повернувся до Шотландії, де упродовж кількох років, займався управлінням своїми володіннями й ботанікою.
Після якобітського повстання 1745 року Б'ют переїхав у Вестмінстер (Лондон), де за два роки познайомився з Фредериком Луїсом, принцом Уельським, і став його найближчим сподвижником. Після смерті Фредерика у 1751 році, Джон Стюарт залишається вихователем його сина — Георга Вільгельма Фредерика, й радником родини при регенті — вдові Фредерика, Августі Саксен-Готській, про таємний зв'язок якої з графом Б'ют ходили необґрунтовані чутки.
Прем'єр-міністр
Коли у 1760 році Георг став королем Великої Британії, Джон Стюарт мав на свого учня чималий вплив. Б'ют, будучи прибічником партії торі, виховував у цих самих принципах Георга, в результаті чого, з перших днів свого правління, Георг III наважився зламати силу візької партії. В результаті на пост голови уряду було призначено Джона Стюарта[6].
Дії Стюарта на посту прем'єр-міністра відомі введенням додаткових податків, зокрема Білль про сидр (англ. Cider Bill) 1763 року. Вважається, що під час Семирічної війни Стюарт проводив таємні перемовини з французами[7]. Після укладення Паризької мирної угоди 1763 року Джон Стюарт, граф Б'ют під тиском візької опозиції та в результаті широкого невдоволення мас його податковою політикою був змушений піти у відставку. При цьому Б'ют залишався у палаті лордів аж до 1780 року.
Решту життя Джон Стюарт провів у своєму маєтку в Гемпширі на півдні Англії, де знову повернувся до своїх досліджень з ботаніки. До того ж Б'ют зайнявся меценатством, він покровительствував письменникам і художникам, серед яких були Семюел Джонсон, Тобіас Смоллетт, Роберт Адам, Вільям Робертсон і Джон Гілл[8].
Джон Стюарт, 3-й граф Б'ют помер 10 березня 1792 року, й був похований у Розесеї, на острові Б'ют.
Родина
У Джона Стюарта й Мері Вортлі Монтегю було дев'ять дітей, з них чотири сина і п'ять дочок:
- Мері (1741—1824); у 1761 році вийшла заміж за Джеймса Лоутера (англ. James Lowther, у подальшому 1-го графа Лонсдейла (англ. the 1st Earl of Lonsdale).
- Джон (1744—1814), 1-й маркіз Б'ют.
- Анна (1745—?), у 1764 році вийшла заміж за лорда Вакворта, у подальшому 2-го герцога Нортумберленда.
- Джеймс Арчібальд (1747—1818).
- Джейн (1748—1828), у 1768 році вийшла заміж за Джорджа Макартні, у подальшому 1-го графа Макартні.
- Чарльз (1753—1801).
- Вільям (1755—1822).
- Кароліна (1756—1813), у 1778 році вийшла заміж за Джона Довсона (англ. John Dawson, у подальшому 1-го графа Портерлінгтона (англ. the 1st Earl of Portarlington.
- Луїза (1757—1851).
Примітки
- RKDartists
- SNAC — 2010.
- https://www.gov.uk/government/history/past-prime-ministers/john-stuart-3rd-earl-of-bute
- Kindred Britain
- Lundy D. R. The Peerage
- John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською). NNDB. Архів оригіналу за 7 листопада 2011. Процитовано 31 грудня 2011.
- [недоступне посилання з липня 2019]
- John Stuart, 3rd Earl of Bute (англійською). Nation Master. Архів оригіналу за 30 червня 2012. Процитовано 1 січня 2012.
| Попередник Томас Пелем-Холлс |
7-й Прем'єр-міністр Великої Британії 1762-1763 |
Наступник Джордж Гренвіль |