Дзамоєв Григорій Сергійович

Народився у 1885 році в Тіфлісі в вірменській родині. Отримав юридичну освіту. Член партії Дашнакцутюн.

1 жовтня 1918 року призначений послом Вірменії в Українській Державі. 17 жовтня 1918 року прибув до Києва як повноважний представник Вірменії, що фактично й означало визнання суверенітету Вірменії та встановлення дипломатичних відносин.

Збереглося клопотання МЗС України до голови Позавідомчої ревізійної комісії забезпечити для вірменського посла дві кімнати «в одному з найкращих готелів в центрі Києва, через те що це є справою політичної ваги». Зазначимо, що Г. С. Дзамоян у червні 1918 року повинен був поїхати у Москву для вирішення питання 30 тис. вірменських біженців, що знаходились в Астрахані, але виходячи з об'єктивних політичних причин, він не виконав свою місію і залишився в Києві.

19 листопада 1918 року подав вірчу грамоту міністру закордонних справ Української Держави Георгію Афанасьєву, у свою чергу український уряд зазначив «відноситися до представника Вірменії таким чином, як до Швейцарії, Італії, Болгарії та інших держав»

Після окупації Вірменії Радянською Росією, проживав в Алма-Аті, де працював юрисконсультом.

20 грудня 1934 року заарештований УДБ УНКВС Казахської РСР.

9 березня 1935 року засуджений особливою нарадою НКВС СРСР до п'яти років виправно-трудових таборів. Ст. 58-10, 58-11 УК РРФСР.

Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВС ЛО 9 жовтня 1937 року засуджений до страти через розстріл.

3 листопада 1937 року страчений в Карелії (Сандармох).

8 липня 1989 року реабілітований Прокуратурою Казахської РСР, підстава: Указ ПВС СРСР від 16.01.1989.

• Посольство Вірменії в Україні

• Українське питання в роки Першої Світової війни^{[недоступне посилання з травня 2019]}
• Списки жертв
• Книга пам'яті
• До питання вірмено-українських дипломатичних відносин у 1918–1920 рр.