Дзвіниця Вірменського собору (Львів)

Оскільки Львів лежав на перехресті важливих торговельних шляхів, у місті зростала частка чужинців, серед яких були і вірмени, які гуртувалися навколо Вірменської апостольської церкви.[1] Перші вірмени у місті Львові з'явилися у другій половині XIII ст., ще за часів короля Данила (1202—1264). Вони селилися на вулиці, що йшла від Низького замку до палацу короля, який тоді розміщувався на місці, де пізніше був збудований Домініканський монастир (тепер церква Пресвятої Євхаристії).[2] У 1363 році у Львові було створене вірменське єпископство і виникла потреба будівництва собору.

Колона Св. Христофора. 2017

Прохід під дзвіницею

Вірменський кафедральний собор Успення Пресвятої Богородиці у місті Львові будувався львівським будівничим, німцем з Сілезії, Дорінгом у 1368—1370 роках на кошти вірменських купців за зразками давніх вірменських церков. У 1437 році добудували аркаду, а в 1630 році його середню частину.

Портал у проході під дзвіницею. 2011

Фото 2014 року

Вірменська Вужча. 2011

Триярусна, квадратна в плані дзвіниця була збудована у 1571 році львівським будівничим епохи Ренесансу, італійцем Петром Красовським. Після низки пожеж у 1743, 1748 та 1778 роках вона була значно перебудована. Вона завершена чотирма круглими вежами, які вбудовані в наріжники і зроблені з оцинкованної бляхи на початку ХІХ ст.. Такі круглі вежечки характерні для давньої вірменської архітектури, їх можна побачити на верхньому тамбурі церкви святої Ріпсіме в Ечміадзині. На дзвінниці встановлений дзвін названий на честь хреститиля вірмен Св. Юрія.

З Вірменської вулиці через ворота під дзвіницею є прохід у двір комплексу собору, де стоїть колона Св. Христофора, поставлена у 1726 році. Тут також є будівлі колишнього вірменського банку та ломбарду «Свята гора» (Mons pius) і палац вірменських архієпископів, споруджений у XVII ст.. У проході під вежею зберігся кам’яний портал з 1570 року, який вів до вірменського суду. Над порталам можна прочитати: «У 1020 році вірменської ери, в місяці січні Андрій з Кафи наказав збудувати дзвіницю за батьків померлих Хачареса й Сару й брата Аведика та їх родини». [3]

Емблема проекту Всесвітня спадщина

Між собором і палацом пролягає вузька вуличка Вірменська Вужча (тепер вулиця Сергія Параджанова), про яку згадується в 1598 році, у давнину вона впиралася в міські стіни, а коли у XVIII ст. мури розібрали, виходила на Вірменську Нижчу (тепер вулиця Лесі Українки).[2]

Фото 2016 року

У грудні 1998 року під час чергового засідання Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у японському місті Кіото архітектурні пам’ятки Центральної історичної частини Львова та території собору святого Юра на Святоюрській горі, які мають площу 120 га, були внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (World Heritage List). До цих пам’яток відносяться і культові споруди середмістя Львова.

• Логвин Г. Н. Красовський Петро // Українська радянська енциклопедія / За редакцією М. П. Бажана. — 2-е видання. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1980. — Т. 5. — С. 485.

• 
  Дзвіниця. 2011
• 
  Дзвіниця. 2011
• 
  Дзвіниця. 2010
• 
  Дзвіниця. 2010
• 
  Дзвіниця. 2005
• 
  Дзвіниця. 2010
• 
  Колона
  Св. Христофора. 2017
• 
  Постамент колони
  Св. Христофора. 2018

• 
  2019
• 
  Палац вірменських архієпископів. 2010